Читать «Україна масонська» онлайн - страница 136

У перiод Великих реформ Олександра Другого (1856-1863 рр.) росiйський уряд не переслiдував (але офiцiйно й не дозволяв) масонськi ложi, що iснували тодi в Росiї. Полiцейськi заходи проти масонiв були припиненi, на «вiльних каменярiв» дивилися «крiзь пальцi», переконуючи суспiльство, що їх не iснує. На вищi урядовi посади новий iмператор став призначати «колишнiх» масонiв вищих градусiв: С. Ланського, графа Лорис-Мелiкова, графа Панiна, адмiрала Беклемишева та iн. Цiлком можливо, що сам iмператор Олександр Другий був посвячений в англiйське масонство пiд час поїздки до Англiї, коли вiн був спадкоємцем престолу (вихователем Олександра Другого був поет-масон В. Жуковський). Разом iз тим пiдписки про неналежнiсть до таємних органiзацiй i масонства продовжували збирати в офiцерiв росiйської армiї до останнiх рокiв XIX ст.

Масонство пропагували i за допомогою «наочної агiтацiї«- архiтектури та скульптури. Так, скульптори В. Демут-Мариновський i П. Клодт (очевидно масони), створюючи грандiозний пам'ятник Святому князю Володимиру Великому в Києвi, помiстили на постаментi пам'ятника численнi знаки масонського ордену – кельми та циркулi, жезли, зображення акацiї, троянди на хрестi, зашифрованi сакральнi числа, що не мали прямого вiдношення нi до епохи князя Володимира, нi до його особистостi.

Є припущення, що в цi роки були поновленi роботи ложi «Нептун» у Петербурзi (можливо, ложа «Нептун» iснувала безперервно з XVIII ст. до 1918 р.) i масонський кружок Арсеньєвих в Москвi.

В Одесi у 60-70-тi роки XIX ст. iснували таємнi ложi «Зiрка справедливостi» й «Анатолiйська ложа». Ложа «Вiдродження Прозелiтського Сходу» iснувала в Iзмаїлi, та, можливо, мала у своєму складi й одеситiв (справа в тому, що у 1854-1876 рр. Iзмаїл входив до складу Румунiї, яка, у свою чергу, була васалом Отаманської iмперiї, а масонство в Румунiї набуло особливого розквiту у другiй половинi XIX ст.).

Ложа «Зiрка справедливостi» шотландського статуту (орiєнтована на iталiйське масонство – ложу «Великий Схiд Iталiї«) дотримувалася демократичної народницької орiєнтацiї та пiдтримувала зв'язок з Миколою Огарьовим (О. Герцен i М. Огарьов були членами масонської ложi «Великого Сходу»). Ця одеська ложа у 1874 р. налагодила зв'язок з Марселем, Генуєю, Румунiєю.

У «лiвiй» спрямованостi ряду масонських лож у 60-70-тi роки ХIХ ст. немає нiчого незвичайного, адже в тi часи найнепримиреннiшi «мiжнароднi» революцiонери Бакунiн, Кропоткiн, Гарiбальдi, Мадзiнi та iншi були масонами вищих ступенiв. Залишається загадкою, хто були членами одеської ложi «Зiрка справедливостi».

Можна припустити, що членами таємної ложi були деякi капiтани та штурмани торгових суден Росiйського товариства пароплавства i торгiвлi (РТПIТ). Саме кораблi (РТПIТ) постiйно заходили в порти Францiї, Англiї й Iталiї, де моряки могли стати членами масонських лож.

Побiчнi «докази» вказують на масонство Льва Iллiча Мечникова (революцiонера та полiтичного емiгранта) i його брата Iллi Iллiча Мечникова (вiдомого вченого, iм'я якого носить Одеський нацiональний унiверситет). Лев Мечников у 60-тi роки ХIХ ст. жив в Iталiї, брав участь у революцiї, знайомий з Гарiбальдi, Герценом i Бакунiним, публiкувався в герценiвському «Колоколi». У 1863-1865 рр. Лев Мечников намагається органiзувати транспортування нелегального «Колокола» з Лондона (через Константинополь) до Одеси за допомогою команд кораблiв РТПIТ (в Одесi фiксувалася нелегальна та регулярна поставка «Колокола»).