Читать «Україна масонська» онлайн - страница 134

В. Жуковського, який мав бути виставлений на лотерею, щоб зiбрати нечувану «цiну» крiпосного Шевченка – 2500 рублiв!

Цю суму повинна була дати лотерея, що розiгрувалася на одному з благодiйних вечорiв царської сiм'ї.

У звiльненнi Шевченка активну участь брав цiлий «масонський ансамбль», в якому, крiм молодшого складу (Н. Кукольник i П. Мартос), були «кити» ордену: Карл Брюллов, Василь Жуковський, Василь Григорович (професор i конференц-секретар Академiї мистецтв; йому поет присвятив поему «Гайдамаки»), граф Михайло Вiєльєгорський (керiвник таємного теоретичного масонства у всiй iмперiї, штальмейстер двору, дiйсний статський радник) i граф Федiр Толстой (дiйсний статський радник, вiце-президент Академiї мистецтв).

Пiд цю лотерею вони взяли позику в банку, i 22 квiтня 1838 р. вiдбулося «воскресiння» Тараса Шевченка як вiльної людини.

Тарасу не давали пропасти i на волi. Брюллов вiддає йому частину замовлень на портрети. П. Мартос безоплатно друкує перший поетичний збiрник Т. Шевченка «Кобзар» (без жодної надiї на те, що витрати окупляться), а цензор Корсаков, близький родич Мартоса, робить все, щоб у 1840 р. «Кобзар» вийшов у свiт…

У серединi 40-х рокiв ХIХ ст. колишнiй крiпосний Тарас Шевченко раптово став «своїм» у маєтку лiвобережної аристократiї. Вiн бажаний гiсть у маєтку Капнiстiв (масонська сiм'я з дiда-прадiда), Лизогубiв i навiть у престарiлого аристократа i недавнього «господаря Малоросiї«князя М. Репнiна (можливого розенкрейцера). Т. Шевченко довго гостював у маєтку Седнєв у Iллi Лизогуба – масона з 1817 р. i колишнього ад'ютанта князя М. Репнiна.

Не тiльки дивовижний талант, а й масонський «братський ланцюг» привели Тараса в коло потенцiйних спонсорiв його майбутнiх книг або його майбутньої легенди. Можливо, Тарас Шевченко був масоном однiєї iз столичних таємних лож, куди його «затягли» Кукольник i Мартос (?) або сам Брюллов. Якщо нi, то вимальовується картина ще цiкавiша. Масони розгледiли в Шевченковi майбутнього нацiонального генiя, викупили його, вели його по життю – «обтiсували цей камiнь», органiзовували його публiкацiю й iмiдж навiть пiсля смертi. Життя Шевченка стало подвигом. Це є чудовим дидактичним матерiалом для виховання нових поколiнь української рiзночинської iнтелiгенцiї. На початку ХХ ст. одна з українських масонських лож носила назву «Шевченко».

Цiкаво, що Тарас Шевченко закликав до створення освiченого уряду, бажаючи своїй Батькiвщинi «дочекатися Вашингтона» (Шевченку було вiдомо, що Вашингтон був масоном).

Пiсля арешту Шевченка масони не хотiли зв'язувати себе iз змовою, якiй влада надала надто революцiйного забарвлення. До того ж для розвитку шевченкiвської легенди та створення людини народу потрiбен був образ «борця i страдальця за народ», а не лише вiдвiдувача салонiв i члена товариства «мочемордiя» в панських маєтках. Тарас мiг спитися, промiняти свiй талант на успiхи у свiтi, йому необхiдно було переродження, новий шлях до себе…