Читать «Україна масонська» онлайн - страница 132

У 1837 р., коли масонiв i «слiд пропав», росiйськiй полiцiї були наданi широкi права у боротьбi проти масонiв у Росiйськiй iмперiї. Проте полiцiя знову виявилася безсилою… нiкого не впiймали, жодна «таємна ложа» не була знайдена.

Цiкаво описуються масонськi ложi тiєї пори у романi А. Ф. Писемського «Масони» (СПб., 1880). А. Писемський був упевнений, що масони у 30-х роках XIX ст. в iмперiї ще були, хоча в iсторичних працях стверджується, що у 1822-1906 рр. «справжнiх» масонiв у Росiйськiй iмперiї не iснувало. В романi А. Писемського описується росiйське губернське мiсто, в якому багато представникiв елiти є таємними масонами, i масонська дiяльнiсть, що «обплiтає«всi сфери управлiння мiстом, не припиняється, незважаючи на укази iмператорiв.

У 40-90-тi роки ХIХ ст. масонських храмiв у Києвi, Одесi та iнших мiстах українських губернiй Росiйської iмперiї вже не iснувало. Мiсцевi масони повнiстю законспiрувались i можливо перестали приймати в таємнi ложi нових членiв, а самi збори – «роботи» лож були нерегулярними i схожими на дружнi застiлля. Для влади вони «випарувалися». Масонськi зустрiчi проходили у звичайних приватних будинках у когось iз членiв ордену. Масони вiдмовились i вiд спецiального масонського одягу та прикрас (фартухiв, запонок i т. д.). З боку вони виглядали як дружня група, яка «веде мирну бесiду за фiлiжанкою чаю або рюмкою коньяку». Коли поблизу не було «зайвих вух», вони переходили «на ти», називали один одного братами…

Вiдкритим залишається питання зв'язкiв масонства з Кирило-Мефодiєвським (Україно-Слов'янським) братством, створеним у 1844 р. в Києвi. Основнi програмнi документи братства «Закон Божий або Книга буття українського народу» написанi в масонському стилi, вiдповiдали масонським iдеям. Крiм того, «Закон Божий…» був лише вiльним перекладом твору масона Адама Мiцкевича «Ksiкgi narodu polskiego i Pielgrzymstwa polskiego».

Братство святих Кирила та Мефодiя засноване отцем Феофаном (П. С. Авсентьєвим) – викладачем психологiї в київському унiверситетi Святого Володимира, а першими його членами були студенти й ад'юнкт унiверситету. Невдовзi кандидат права Микола Iванович Гулак (став масоном пiд час навчання у Дерптському унiверситетi на юридичному факультетi в першiй половинi 40-х рокiв XIX ст.), який на той час служив перекладачем у канцелярiї Київського генерал-губернатора, створив усерединi братства масонське або парамасонське братство «Об'єднаних слов'ян». Пiсля ув'язнення у Шлiсельбурзькiй фортецi та закiнчення гласного полiцейського нагляду М. Гулак працює викладачем математики i геометрiї Рiшельєвського лiцею в Одесi, пише унiкальнi книги «Опыт геометрии о четырех измерениях», «О месте, занимаемом грузинским языком в семье индоевропейских языков».

Окрiм М. Гулака, масонську посвяту, ще до переїзду до Києва, мiг отримати Микола Iванович Костомаров, який у 1833 р. став студентом iсторико-фiлологiчного факультету Харкiвського унiверситету (до цього часу в унiверситетi ще залишалося близько десятка «колишнiх» масонiв). У 1842 р. М. Костомаров надрукував дисертацiю «Про значення унiї в Захiднiй Росiї«, але архiєпископ Харкiвський Iнокентiй був обурений її змiстом i вимагав книгу Костомарова спалити. Лише у 1846 р. Рада Київського унiверситету обрала М. Костомарова викладачем росiйської iсторiї…