Читать «Україна масонська» онлайн - страница 124

Наприкiнцi 1825 р. вже новий iмператор Микола Павлович пише начальнику Головного штабу Дибичу: «Iз усього видно, що в Одесi має бути гнiздо змовникiв». Чому центр, на думку iмператора, знаходився в Одесi, залишається загадкою… Може масонською?

М. Воронцов розумiв, що його кар'єра може закiнчитися на «чорноморських берегах». Вiн намагався демонструвати свою лояльнiсть, удавану боротьбу з iнакодумцями, публiчно засуджував «одеських неблагонадiйних»: Пушкiна, Раєвського, Мiцкевича, Єжевського… З приводу поведiнки Пушкiна в Одесi М. Воронцов писав, що не можна бути iстинним поетом, не працюючи постiйно для розширення своїх пiзнань,

а їх у нього недостатньо. Не допомiг О. Пушкiну i 37-рiчний чиновник, член лiтературного товариства «Арзамас» масон Пилип Пилипович Вiгель, який на прохання «столичних друзiв» поета наглядав за Олександром Сергiйовичем у Кишиневi й Одесi (П. Вiгель з травня 1823 р. – чиновник з управлiння Новоросiйської губернiї та Бессарабської областi, з листопада 1823 р. призначений Бессарабським громадським вiце-губернатором, а у 30-х роках був директором Департаменту духовних справ iноземних сповiдань). Висилка О. Пушкiна з Одеси носила полiтичний характер. Можливо, таким «маневром» М. Воронцову необхiдно було показати свою лояльнiсть режиму i, перш за все, «всидiти» в Новоросiї.

У 1825 р. ситуацiя повторилася з прибулими до Одеси «польськими вiльнодумцями» – лiтераторами та масонами Адамом Мiцкевичем, Йосипом Єжовським, Iгнатiєм Малевським, якi були висланi з Литви та Польщi (у 1817 р. студенти Вiленського унiверситету, у тому числi Адам Мiцкевич, створили нелегальну масонську органiзацiю «Товариство фiлалетiв»). На деякий час А. Мiцкевич i Й. Єжовський «вливаються» в таємний масонський колектив Рiшельєвського лiцею. Ними опiкується масон А. Дудрович (виконуючий обов'язки директора Рiшельєвського лiцею). Навiть не приступаючи до викладацької дiяльностi, «пiдозрiлi поляки» отримують лiцейськi оклади, лiцейську «житлоплощу», «користуються столом нарiвнi з iншими викладачами». Iмператор був розлючений, коли дiзнався про привiльне життя «польських вiльнодумцiв» в Одесi, i дав вказiвку, щоб їх у жодному разi не допускали до викладання та негайно виставили з «пiдозрiлого» мiста.

Новий етап «походу проти масонiв» почався в серединi 1824 р., коли консервативна опозицiя в особi генерала Аракчеєва, адмiрала Шишкова, митрополита Серафима й архiмандрита Фотiя мала на метi подальший наступ на послаблення «залишкiв масонства», наполегливо вимагала «вiддалення вiд двору» Романа Кошелєва (який жив у Зимовому палацi i вважався другом Сен-Мартена) i мiнiстра Олександра Голiцина – «агентiв всесвiтньої масонської змови», а також негайного закриття або переорiєнтацiї Бiблiйського товариства, припинення перекладу священних книг.