Читать «Україна масонська» онлайн - страница 122

Масони згуртувалися ще тiснiше. Вони приймали в своє коло нових «братiв» з великою обережнiстю, продовжували свої «роботи» «в тишi та спокої«маєткiв i вiддалених примiських дач. Iнодi масонськi «спiвбесiди» проходили без дотримання всiх необхiдних ритуалiв i атрибутiв. У ложах, де до серпня 1822 р. перебувало 150-200 членiв, залишилося не бiльше 50 масонiв вищих ступенiв посвяти – масонська елiта.

Мiсцевi чиновники змушенi були брати пiдписки про неучасть у ложах, проводити розслiдування стосовно масонства, арешти масонiв, якi займалися «забороненою роботою». Висновок цiєї кампанiї зрозумiлий: чиновникам не вдавалося вийти на слiд заборонених урядом органiзацiй, або виявити «дiючого» масона… Владу з успiхом обманювали чи влада сама намагалась обманюватись? Взагалi пiд час урядових кампанiй мiсцевi чиновники навчились iмiтувати вигляд «бурхливої дiяльностi».

Заборона масонства не викликала в iмперiї широких вiдгукiв, опору або протестiв. Масони покiрно погодилися давати пiдписки, якi з них вимагали, i формально «згорнули» свою дiяльнiсть (так, у 1822-1826 рр. в Одесi пiдписки про «розрив з масонством» дали масони Рiшельєвського лiцею, якi не обiймали важливих державних посад: О. Флуки, Н. Жада, I. Дудрович, А. Пiллер, Г. Вiард, М. Даревський, Ж. Лоран…). Проте цi пiдписки не мали наслiдком негайне вигнання колишнiх масонiв iз служби. В Рiшельєвському лiцеї продовжували працювати Дудрович (до 1837 р.), Вiард i Пiллер (до 1856 р.). У той самий час (у 1822-1828 рр.) деякi професори-масони українських вищих навчальних закладiв змушенi були самостiйно покинути свої аудиторiї або їх звiльнили як «неблагонадiйних».

У 1822 р. в результатi протирiч з iмператором у питаннях зовнiшньої полiтики росiйську службу залишив один iз стовпiв масонського руху в Росiйськiй iмперiї – таємний радник I. Каподiстрiя, а масонського лiдера С. Корнеєва звiльнили з посади, яку вiн обiймав… У 1822 р. звiльнили професора Рiшельєвського лiцею, видатного масона О. Флуки та духовника лiцею масона Феофiла. У 1823 р. лiцей взагалi був вилучений з вiдомства Харкiвського округу та пiдпорядкований безпосередньо генералу I. О. Вiтту – креатурi А. Аракчеєва.

Слiд зазначити, що генерали та вищi чиновники намагалися приховати свою колишню участь у ложах. Масони, якi пiдписок не давали, сподiвалися стати «невидимками», проте їх i «не хотiли» помiчати мiсцевi полiцейськi чини. Iмператор Олександр Перший здогадувався, що всi зусилля, спрямованi на боротьбу з «таємними органiзацiями» не мали належного успiху. Доноси про «зловмиснi» таємнi огранiзацiї в росiйськiй армiї та серед чиновництва продовжувалися…