Читать «Україна масонська» онлайн - страница 125

Консерватори нашiптували iмператору, що в усiх революцiйних виступах «виннi масони», що церква та держава в небезпецi «вiд таємних товариств», що Бiблiйське товариство «очолюється мирською людиною i суперечить християнству», що таємне товариство масонiв-iлюмiнатiв, «…готуючись до приходу Христа у 1836 р.», (!) хоче затвердити конституцiю, розвалити державу та церкву, запровадити єдину релiгiю». Архiмандрит Фотiй вручив iмператору кiлька послань, серед яких було послання пiд назвою «Вiдкриття змови пiд звiрячим апокалiпсичним числом 666 i про вплив Англiї пiд тим приводом на Росiю». Фотiй проголосив анафему мiнiстру-масону О. Голiцину (хоча право накладати анафему мав лише Священний Синод).

У травнi 1824 р. О. Голiцина позбавили мiнiстерського посту, а «особливе мiнiстерство», яке працювало над реформою церкви, скасували. На вимогу iмператора О. Голiцин був змушений вiдмовитися вiд президентства в Бiблiйському товариствi (новим президентом товариства став митрополит Серафим). «Антимасон» Серафим повiв справи до самолiквiдацiї товариства… Тодi ж, за промову, проголошену в масонському дусi, був висланий у Канiвський монастир балтський священик i талановитий письменник Феодосiй Левицький.

У 1824 р. iмператор пiдтвердив свiй указ про заборону масонства, збiр розписок вiд колишнiх масонiв iз їх заявами про «припинення дiяльностi» та складання особливої присяги на вiрнiсть iмператору.

Пiсля обрання нового папи Льва XII (серпень 1824 р.) Олександр Перший почав формувати новий європейський союз, спрямований проти Туреччини й Англiї.

Влiтку 1825 р. уряд отримав достовiрнi вiдомостi про те, що проти нього iснує змова у вiйськах, розквартированих на Пiвднi Росiї. Однак Олександра цiкавило, чи є у змовi хто-небудь iз бiльш важливих осiб (лiдери «теоретичного» масонства)?

Новий мiнiстр освiти А. Шишков направив у серпнi 1825 р. попечителю Московського навчального округу А. Писарєву «Записку про шкiдливе викладання фiлософських наук», що передбачала введення «антимасонської цензури» та новi iдеологiчнi гонiння.

Окремою темою великого дослiдженння є масонство та декабристи.

Дiйсно, багато декабристiв (близько 180 осiб) були масонами (бiльшiсть iз них на час повстання давно вийшли з масонського ордену), у тому числi керiвники змови. Але чи було повстання на Сенатськiй площi столицi безумовно «масонською роботою», як про це стверджують сучаснi росiйськi «iсторики-конспiрологи»? Скорiше за все, що нi.

Вiдомо, що перша декабристська органiзацiя – таємна ложа «Союз Благоденства» – зародилася «пiд сiнню масонського храму», але дуже скоро молодi змовники зрозумiли, що їм не вистачить сил пристосувати масонську структуру для перевороту. У спогадах князя Є. Оболенського про декабристський «Союз Благоденства» явно вiдчувається голос масона. Першою метою «Союзу Благоденства» Оболенський називав не полiтичний переворот, а «моральне вдосконалення кожного». Але майбутнiх декабристiв вже роздратовував масонський ритуал, що займав час орденських робiт, i християнськi повчання з уст майстрiв масонських лож. Змовникiв турбувала вiдкритiсть цих робiт для братiв з iнших лож i стороннi брати-вiдвiдувачi. Та й масонськi правила забороняли в ложах «займатися» полiтикою… До того ж бiльшiсть «вiдчайдушних» декабристiв уявляли себе «рятiвниками свiту» i «вождями народу», але верховодили лише в своїх таємних органiзацiях, займаючи в масонському орденi скромнi посади та початковi ступенi…