Читать «Україна масонська» онлайн - страница 121

П'ятого червня 1822 р. вiдбулася аудiєнцiя архiмандрита Сковородського монастиря Фотiя з Олександром Першим. Iмператор уважно слухав священика, який викривав масонiв як «бiснуватих революцiонерiв». Фотiй заявляв, що одержав мiсiю «подвигу проти таємних усiх товариств… згори у снi та рiзних одкровеннях». Особливу неприязнь у Фотiя викликала дiяльнiсть Росiйського Бiблiйського товариства, яке намагалося затвердити в Росiї «унiверсальне християнство».

Першого серпня 1822 р. був пiдписаний царський рескрипт на iм'я керуючого мiнiстерством внутрiшнiх справ графа Вiктора Кочубея (масона) «Про знищення масонських лож i всяких таємних товариств». У рескриптi йшлося про те, що всi таємнi товариства, пiд якими би вони найменуваннями не iснували, необхiдно закрити, а заснування їх бiльше не дозволяти.

Олександр Перший вказав i причину заборони масонерiї: поставити перепону «…всему, что во вред государства послужить может», оскiльки «беспорядки и соблазны, возникавшие в других государствах от существования различных тайных обществ, из коих иные под именованием лож масонских, первоначально цель благотворения имевших, другие, занимаясь сокровенно предметами политическими, впоследствии обратились ко вреду спокойствия государств и принудили в некоторых сии тайные общества закрыть».

Мiнiстр внутрiшнiх справ Вiктор Кочубей 6 серпня 1822 р. видав вiдношення № 565 про закриття всiх масонських лож в iмперiї. Всi чиновники й офiцери iмперiї повиннi були написати розписки, що вони у жодному разi «…ни масонских, ни других тайных обществ ни внутри империи, ни вне ее впредь составлять не будут». Державна служба та масонство були оголошенi несумiсними.

В офiцiйному листi масонського лiдера С. Ланського до мiнiстра внутрiшнiх справ В. Кочубея (17 серпня 1822 р.) про виконання продиктованого указом закриття лож пiд пунктом 5 є такi рядки: «Под управлением Великой Провинциальной Ложи находилась еще одна ложа в Одессе, под именем Эвксинского Понта (работавшая на российском и разных иностранных языках), в коей великим мастером был гр. Александр Федорович Ланжерон, а наместным мастером – французский вице-консул Шаале. Как известно мне, ложа сия гр. Александром Федоровичем закрыта еще до… высочайшего повеления, то Великая Провинциальная Ложа не имеет уже с оной сношений, а потому и взятие от членов, составлявших одесскую ложу, подписок состоит вне моей возможности».

Звiльнившись вiд численного «баласту» та «базiк», масонськi ложi зберегли ядро i продовжували дiяти. Масонськi групи стали збиратися в умовах пiдвищеної конспiрацiї. Масони вирiшили ввести «суворе пiдпорядкування» масонської iєрархiї, зобов'язати членiв лож присягою про невидачу цiлей зiбрання i їх учасникiв. Так, всi пiдписки про неучасть в одеських i кишинiвськiй масонських ложах йшли на стiл до Iвана Iнзова, який як «старий масон» сам вирiшував, кого «вичистити», а кого залишити «пiд покровом Храму». Очищення масонства вiдбувалося шляхом вiдсiкання «зовнiшнього» масонства (1-2-го ступенiв) i змiцнення «внутрiшнього» масонства вищих ступенiв (починаючи з 4-го).