Читать «Україна масонська» онлайн - страница 119

У суспiльствi поширювалися туманнi чутки про змову майбутнiх декабристiв, яка плелася «в тiнi масонських храмiв». На початку 1818 р. до Олександра дiйшла нечiтка iнформацiя про iснування в Росiї таємного полiтичного товариства. Очiкуючи вiд масонiв полiтичної iнтриги, Олександр Перший раптово змiнив своє ставлення до масонства, побоюючись перетворення численних масонських лож на центри антиурядової опозицiйної дiяльностi, центри формування непiдконтрольної владi суспiльної думки.

На початку 20-х рокiв ХIХ ст. намiтилися докорiннi змiни в зовнiшньополiтичнiй орiєнтацiї iмператора Олександра Благословенного. Революцiї в Європi, «безлади» всерединi Росiйської iмперiї, прагнення Англiї до домiнування в усьому свiтi призвели до того, що Олександр згорнув лiберальнi проекти i став поступово вiдходити вiд союзу з Англiєю.

Консерватори (прихильники нового фаворита iмператора А. Аракчеєва) вiдчули послаблення iнтересу iмператора до його колишнiх масонських починань i почали наступ на масонство. Першими проти масонiв виступали iєрархи церкви. У своїх проповiдях лiдери православного духовенства (Арсенiй Мацькевич, Кирило Флорiвський, Гедеон Криновський та iн.) формують новий для «олександрiвської епохи» образ масонiв як людей «пiдозрiлих», «вдачi та розуму епiкурейського», «безбожних атеїстiв», «розкольникiв», «ворогiв престолу та церкви».

Перший удар кампанiї «згортання» ордену прийшовся по масонах України – у 1819 р. заборонена ложа в Полтавi, а на початку 1820 р. було заборонено видання харкiвського «Українського вiсника» (перше в Росiйськiй iмперiї перiодичне видання, офiцiйно заборонене владою за «небажаний напрям»).

До початку 1820 р. росiйське масонство помiтно змiнилося. Масонський Майстер О. Лабзiн писав масону О. Голiцину: «Нинi урядом дозволенi або терпимi масонськi ложi. Розвелося багато лож, i кожна нiчого бiльше не робить, як лише приймає нових членiв, яких наприймали тепер вже бiльше тисячi. Що в цьому?… Здається, або не дозволять ложi, або поставлять їх на хорошу ногу, а то i… є керуючi ложами – люди дуже шкiдливi; вони не тiльки невiруючi, а й не приховують свого невiр'я. За що ж давати розбещувати корисних людей?»

У квiтнi 1820 р. масон В. Каразiн у листi до iмператора попередив його про небезпечнiсть «таємних товариств, що поширюються». Хвилювання в лейб-гвардiї Семеновського полку в жовтнi 1820 р. не на жарт занепокоїло iмператора. Олександр Перший був переконаний, що обурення солдатiв цього полку iнспiроване таємним товариством.