Читать «Україна масонська» онлайн - страница 118

Сходи розглядались як вертикальний мiст, що пiднiмається через всi свiти та дозволяє пройти всю їх iєрархiю, ступаючи iз сходинки на сходинку (ступенi унiверсального Iснування). Сходи – символ вдосконалення масона вiд учня до високих ступенiв масонства. Символ шляху масонського життя – вгору сходами пiзнання, самовиховання, важкого шляху в гору до пiзнання навколишнього свiту та Бога. Одеськi Гiгантськi сходи зв'язували три стихiї: водну, земну та небесну (згадаємо назву одеської ложi «Три царства Природи»).

На думку М. Воронцова, Гiгантськi сходи повиннi були гармонiзувати простiр, перетворити мiсто на Храм. Основна храмобудiвельна масонська легенда стверджувала «вiчне демiургiчне завдання» людства. Масонськi тексти запевняли, що «масонська робота» спрямована на вiдродження людини пропащої та грiховної, яка роздвоїлася на душу (господаря будинку) i тiло (будинок, знаряддя душi). Для цього вiдродження необхiдно гармонiзувати хаотичний свiт закляклої мертвої матерiї та закам'янiлої душi («дике» камiння), органiзувати простiр (простiр навколишнього свiту). Масони вважають, що впорядкувати простiр можна за допомогою архiтектури (геометрiї), що є основним символом, який органiзує простiр i вiдкриває символiчнi унiверсальнi закони людських вiдносин. Масони свою дiяльнiсть називають «побудовою храму Соломона», маючи на увазi створення гармонiї в архiтектурi та суспiльствi.

Першим творiнням центрального ансамблю мiста став пам'ятник дюку де Рiшельє скульптора Iвана Мартоса. За сiмейною легендою, род Мартосiв походив вiд iспанських лицарiв, якi емiгрували в Україну (Речi Посполитої) ще наприкiнцi XVI ст., i його представники стали шляхтичами-козаками. Iван Петрович Мартос (1750-1835 рр.) – знаменитий скульптор i ректор Академiї мистецтв у Петербурзi був масоном вищих ступенiв. Масонськими сходами пiднiмався i його син – Олексiй Мартос (iсторик i перекладач), таким самим мандрiвником став їх родич Iван Романович Мартос (масон i фiлософ-мiстик, секретар масона Кирила Розумовського). Можливо масонство, як часто спостерiгалося в iсторiї дворянських родiв Росiйської iмперiї, було сiмейною «традицiєю» Мартосiв… Розробляючи проект пам'ятника Рiшельє, Мартос не мiг не враховувати «королiвського мистецтва» (як масони називають свою дiяльнiсть) i глобальностi поставленого перед ним завдання.

РОЗДIЛ VI

Ще у 1819 р. iмператора Олександра Павловича почала обтяжувати мiсiя «великого реформатора» i турбувати самостiйнi «брати-масони». Дуже вже вони «забiгали наперед» з глобальними реформами iмперiї та конституцiєю, дражнили ортодоксальних православних релiгiйними нововведеннями… Та й їх конспiрацiя i секрети, «навiть вiд трону», давали привiд iмператору сумнiватися в їх повнiй лояльностi. Консерватори нашiптували iмператору, що за масонами нiбито стоять iнтереси або Англiї, або Швецiї, ще Бог знає яких країн, що вони намагаються будь-якими способами послабити iмперiю, що масонськi ложi є лише ширмою для вiйськової змови проти iмператора, а може й для революцiї, як, наприклад, в Iталiї або Iспанськiй Америцi, де карбонарiї та масони посягали на священну монархiю. Турбувало iмператора i те, що в нацiональних провiнцiях у масонських колах поширюються iдеї про «перебудову» iмперiї в нацiональну федерацiю, вiдродження Речi Посполитої й українського гетьманства.