Читать «Україна масонська» онлайн - страница 114

Четвертого травня 1821 р. в сусiдньому з Одесою Кишиневi до масонства, в ступiнь учня кишинiвської ложi «Овiдiй», посвячений Олександр Сергiйович Пушкiн. «Я був масон у кишинiвськiй ложi, тобто в тiй самiй, за яку знищенi в Росiї всi ложi», – писав у сiчнi 1826 р. Пушкiн своєму другу, поету i масону В. А. Жуковському (який декiлька разiв вiдвiдував Одесу). Пушкiн потрапив саме в Кишинiвське заслання не випадково… адже вiн мiг опинитися i на Кавказi, i на Уралi. Але близький до iмператора «управитель» iноземних справ Росiї масон Iоанiс Каподiстрiя виклопотав у царя вислання Пушкiна саме до Кишинева. В цьому мiстi, пiд наглядом генерала-масона Iвана Iнзова, комiсiя iз зiбраних Каподiстрiєю юристiв (на чолi з масоном Петром Манега) створювала Кодекс Бессарабських законiв, якi незабаром стали законами незалежної Грецiї при правлiннi того ж таки Каподiстрiї. Пушкiн, перебуваючи в кишинiвському засланнi, мав перекладати з французької мови кодекс Наполеона та iншi закони, коментувати їх.

В ложi «Овiдiй» (працювала в домi гетериста М. Кацики; в нiй налiчувалося близько 40 «братiв») масонами були: молдавський князь Суццо, I. Iнзов, М. Орлов, С. Тучков, П. Пущин, П. Пестель, архiмандрит Єфрем (можливо митрополит Гавриїл i претендент на Молдавський престол масон Iордакi Росеттi-Рознован). Членом ложi «Овiдiй» також був майор Володимир Федосiйович Раєвський (друг Пушкiна), учасник Вiтчизняної вiйни 1812 р., член декабристського «Союзу благоденства». На початку 1822 р. Раєвського заарештували i ув'язнили у Тираспольськiй фортецi за «пропаганду серед солдатiв». Формально ложа «Овiдiй» зареєстрована 7 червня 1821 р., офiцiйно iнстальована (вiдкрита) Великою Ложею «Астрея» у вереснi 1821 р., однак 9 грудня того самого року закрита Великою Ложею «Астрея» (у зв'язку з невдоволенням уряду тим, що до ложi прийняли засланого Пушкiна).

О. С. Пушкiн зацiкавився масонством ще юнаком. Батько поета та його дядько були масонами. За порадою масона О. I. Тургенєва Сашу Пушкiна вiддали до Царськосiльського лiцею, створеного за iдеєю мiнiстрiв-масонiв М. М. Сперанського й А. К. Розумовського. Директор, який керував лiцеєм, i професори, якi там викладали, належали до ордену «Вiльних Каменярiв». Лiцей був призваний виховувати масонську елiту. Однак спроба юнака вступити у вереснi 1818 р. до петербурзької ложi «Трьох чеснот» (заснована у 1815 р.) не була вдалою. Його кандидатуру забракували з причини малолiтства та зайвого радикалiзму. Очевидно, що поет дуже пишався своїм прийомом у масони в ложi «Овiдiй». Вiн вiдростив довгий нiготь на великому пальцi правої руки (таємний розпiзнавальний знак масона того часу) i вiдтворив у листi до свого друга масона Дельвiга одну iз масонських заповiдей, що стала йому вiдомою: «Вбий у собi ветху людину» (масони вважають, що основною їх роботою є вiдродження людини ветхої та грiховної, яка роздвоїлася на душу (господаря будинку) i тiло (будинок, знаряддя душi). Лише «вбивши в собi ветхiсть» вiдроджена людина може гармонiзувати необлаштований свiт закляклої мертвої матерiї та закам'янiлої душi, «обтесати дике камiння».