Читать «Україна масонська» онлайн - страница 109

Помiтною фiгурою одеського масонства був професор теологiї Рiшельєвського лiцею, член правлiння лiцею, священник-архiмандрит Феофiл (Петро Iванович Фiнiков). До 1817 р. вiн був оратором у ложi «Помираючий сфiнкс», у столицях ним опiкувався мiнiстр О. Голiцин, а в Одесi – єзуїт абат Нiколь. З 1819 р. Феофiл був членом правлiння лiцею та законовчителем Рiшельєвського лiцею, архiмандритом. З iменем Феофiла пов'язана дiяльнiсть одеського вiддiлення Бiблiйського товариства. Феофiл пройшов масонське учнiвство у Санкт-Петербурзi в ложi Лабзiна. За «прихильнiсть до мiстики», «вiльнодумство», масонську дiяльнiсть, оригiнальну трактовку Святих Книг, Феофiла звiльнили з лiцею наприкiнцi 1822 р. (вiн став першою жертвою «чистки» масонiв) i у 1824 р. заслали в монастир.

У 1826-1829 рр. Рiшельєвський лiцей очолював дiйсний статський радник директор Iван Семенович Орлай. Уже пiсля призначення Орлая директором Рiшельєвського лiцею великий скандал викликала «Справа про вiльнодумство в Нiжинськiй гiмназiї вищих наук князя Безбородька». Мiнiстерське розслiдування у цiй справi завершилося лише у 1830 р. Цiкаво, що Орлай вже у 1829 р. оголошений одним iз основних винуватцiв «вiльнодумства» i лише його смерть зупинила розправу над ним.

До Одеси з Харкова переїхав i масон Афанасий Iванович Стойкович – доктор фiлософiї, колишнiй завiдувач кафедри фiзики Харкiвського унiверситету. У 1807 р. вiн навiть був тимчасовим ректором Харкiвського унiверситету, а з 1821 р. живе в Одесi та служить чиновником Комiтету попечительства колонiстiв, який очолив масон генерал Iнзов.

Масонством в Одесi «грiшили» Карл-Август Беттигер – саксонець, лютеранський пастор, супер-iнтендант євангелiстської церкви Новоросiйського краю (прибув з Петербурга до Одеси, жив в Одесi у 1811-1814 рр. i 1818-1828 рр.) i Йоганн Розенштраух – одеський лютеранський пастор. Беттигер створив в Одесi нiмецьку вчительську семiнарiю, намагався вiдкрити сiльськогосподарське училище. Розенштраух ще у 1816 р. був одним iз засновникiв масонської ложi в Москвi пiд назвою «Олександра Тройственного Спасiння». Масонськi погляди подiляв i баварець Iгнацiй Лiндль – керiвник (вiзiтатор) католицьких церков Новоросiйського краю (колишнiй настоятель Мальтiйського храму у Петербурзi), який прибув до Одеси у 1820 р. У 1822 р., пiд час релiгiйних «чисток» в iмперiї, Лiндля змiстили з поста i вислали за межi iмперiї.

Близьким до масонiв Рiшельєвського лiцею був член ложi «Понт Евксинський» Якiв Десемет – колезький радник, професор ботанiки, упорядник Одеського ботанiчного саду. До Одеси вiн приїхав з Францiї у 1818 р. за рекомендацiєю генерала М. Воронцова як спецiалiст iз створення ботанiчних садiв (вже у 1818 р., ще перебуваючи у Францiї та Англiї, масон М. Воронцов почав «займатися» облаштуванням Одеси).

Одеськi лiкарi, як правило, також перебували в масонськiй ложi. Цiкаво, що наприкiнцi XVIII – на початку ХIХ ст., лiкарi Європи переважали у масонських ложах. У ложi «Понт Евксинський» перебували: К. Паннесе (доктор медицини при Одеському магiстратi, головний медик мiського госпiталю), мiський лiкар Ф. Струббе, I.-Х. Вiцман – доктор медицини, колезький радник, iнспектор Одеського медичного управлiння (автор першого твору про «лиманне лiкування» цiлющою Куяльницькою гряззю) та ще п'ять докторiв медицини.