Читать «Україна масонська» онлайн - страница 106

До «Вiйськової групи» одеської ложi входили генерали та офiцери 2-ї росiйської армiї, що дислоцiювалася на Пiвднi України: Е. Геккель – генерал-майор, у 1821 р. одеський комендант; I. д'Оллон – племiнник Рiшельє, генерал-майор росiйської служби; полковники П. Угрюмов, Карлшиць i комендант Одеси полковник В. Силiн (перебував ще й у масонськiй ложi «Осирiса»); командир одеського артилерiйського гарнiзону, пiдполковник Облеухов; майор барон фон Засс. Серед молодших офiцерiв – членiв ложi можна назвати князя Д. Волконського (учасник Вiтчизняної вiйни 1812 р., поручик); К. де Векерлiна (штаб-ротмiстр i ад'ютант генерала Уварова) та ще чотирнадцять офiцерiв.

Ланжерон залучив усiх своїх ад'ютантiв до масонської ложi «Понт Евксинський»: полковника Георга Шульца, штабс-капiтана А. Каржавiна, штабс-капiтана А. Мейєра (з 1816 р. Мейєр служив ад'ютантом Ланжерона, у 1821-1822 рр. – управляючим вiйськовою канцелярiєю Ланжерона; в Одесi Мейєр, завдяки «старанням» декабриста С. Волконського, став декабристом, але до дiзнання у «справi змови» чомусь не притягався).

Серед воєнно-морських офiцерiв ложi були капiтани: граф Етьєн Мастiн, Д. Сатiн, Е. Калантаєв – командир канонерського човна, у 1821 р. – капiтан Одеського карантинного порту (з 1797 р. служив на Чорному морi), I. Жаданов – морський офiцер, пiзнiше – надвiрний радник. У числi гостей ложi «Понт Евксинський» – майбутнi декабристи-офiцери В. Раєвський, А. Тiтов, С. Краснокутський, С. Муравйов-Апостол, А. Борисов (засновник ложi «Об'єднаних слов'ян»).

Масонство пустило корiння i в середовищi одеських iнтелектуалiв, якi так чи iнакше були зв'язанi з Рiшельєвським лiцеєм та Комерцiйною гiмназiєю, – переважно професорiв i викладачiв. Можна сказати, що до 1822 р. близько 50 вiдсоткiв одеситiв iнтелiгентних професiй були масонами. Росiйськi масони початку ХIХ ст. вбачали своє особливе завдання у просвiтi та вихованнi нового поколiння «управителiв Росiї«. Недаремно масонськi центри виникли в середовищi професорiв i викладачiв усiх структур вищої освiти: Петербурзького, Московського, Харкiвського унiверситетiв, Царськосiльського, Рiшельєвського та Нiжинського лiцеїв.

У 1816 р. де Ланжерон запрошує з унiверситетського Харкова кращi викладацькi кадри для викладання в Рiшельєвському лiцеї. Викладачi повиннi були подiляти передовi погляди та масонську «стратегiю» перебудови суспiльства. Одночасно з цим де Ланжерон знаходить у самiй Одесi нову професуру для Рiшельєвського лiцею з «мiсцевих iноземцiв», якi також були посвяченi до масонства та дотримувалися лiберальних переконань. Рада Харкiвського унiверситету (у Радi бiльшiсть членiв були масонами) патронувала Рiшельєвський лiцей, подiляючи плани Ланжерона щодо створення лiцею в Одесi на «публiчних принципах» як «сприятливого грунту» для нової елiти.