Читать «Україна масонська» онлайн - страница 105

Усi iсторичнi колiзiї для масонiв були лише сходинками, гранями випробування та зростання, що веде до прозрiння. Масон повинен зрозумiти, вдосконалити, виховати самого себе, знайти в собi вищi внутрiшнi сили та почуття. «Пiзнай себе i ти пiзнаєш свiт», – проголошував Григорiй Сковорода.

У 1798 р., через кiлька рокiв пiсля заснування мiста, в Одесi з'явився перший мiський герб з незмiнним зображенням якоря. На багатьох масонських нагородах, зображеннях, паспортах – якiр. Якiр – це те саме фрагментарне зображення корабля (вбирає в себе всю символiку корабля). Бiльше того, зображення якоря – символ надiї, спасiння, непорушностi, обретiння довгоочiкуваної землi… Якiр можна розглядати i як хрест з гаками, на якi «ловилися праведнi душi».

Окрiм де Ланжерона, до ложi «Понт Евксинський» входили найвiдомiшi чиновники Одеси: С. Броневський – дiйсний статський радник, колишнiй градоначальник Феодосiї; П. Саражинович – управляючий канцелярiєю Ланжерона; Г.-I. Лукiвський – чиновник мiнiстерства; П. Врiонi – надвiрний радник, начальник провiантського вiддiлення; Н. Корнеєв – секретар Ланжерона; Г. Кареницький – чиновник канцелярiї губернатора; I. Франполi – чиновник при губернаторi, колезький секретар; I. Стояновський – чиновник, колезький секретар; Х. Шмiдт – колезький радник…

Серед «братiв» ложi були вихiдцi з Францiї – брати Ремi. Павло (Жульєн) Ремi – гувернер у графiв Бутурлiних i Загряжських, у 1810 р. – викладач Харкiвського унiверситету, колезький асесор, учасник вiйни 1812-1814 рр. у чинi капiтана, з 1818 р. – помiчник директора лiцею в Одесi, а у 1820-1821 рр. – директор Рiшельєвського лiцею. З грудня 1821 р. Ремi – у вiдставцi, виховував дiтей князя i масона Вiктора Кочубея, а в 30-тi роки ХIХ ст. Ремi працював професором Головного педагогiчного iнституту та Царськосiльського лiцею. Його брат Гавриїл Ремi у 1787 р. як iнженер-поручик приїхав з Голландiї на росiйську службу, брав участь у штурмах Очакова й Iзмаїла. Гавриїл Ремi дорiс до генерала i служив у Київському гарнiзонi.

Серед чиновникiв-масонiв видiлялася група службовцiв Одеської митницi: вже вiдомий нам Телесницький, С. Голiков – казначей митницi, титулярний радник, кiлька чиновникiв митницi.

В одеськiй масонськiй ложi були представленi начальники одеської полiцiї, що робило масонiв невразливими при будь-яких змiнах полiтичної ситуацiї в iмперiї. У 1818-1821 рр. одеським полiцмейстером був масон С. Достанич (з 1796 р. ходив на судах Чорноморського флоту, учасник наполеонiвських вiйн, чиновник митницi). Його змiнив у 1821-1822 рр. колезький асесор, мiський полiцмейстер В. Гельмерсен. Титулярний радник А. Саханський у 1820-1821 рр. служив окружним Одеським полiцмейстером, а пiзнiше – приставом громадських справ Одеської мiської полiцiї i професором Комерцiйного училища. Масонами були: одеський полiцмейстер Мандернштерн (перебував у столичнiй ложi «Олександр»), титулярний радник I. Нiжинець, який служив секретарем одеської полiцiї та професором Комерцiйного училища, Ф. Ленгнич, який виконував суддiвськi функцiї в Одесi.