Читать «Блокбастер» онлайн - страница 39

– Тільки бамбук, лікарю!

Раукар знітився і вийшов з кімнати.

Майда

Майда призвичаїлася до нових умов надзвичайно швидко. Після епізоду з накуреною парочкою вона ніби звела навколо себе прозору стіну, крізь яку не могла проникнути жодна брутальність. Мене вразила її здатність до загрубіння і створення фільтру, який залишав усі зауваження в її бік за межею досяжності. Це було справді варте подиву вміння. Я навіть вирішив, що ця дівчина з нами тільки марнує час. Спокійно могла б написати диплом на тему своєї надшвидкої адаптації.

На відміну від своєї подруги, Майда перевтілилася у щось неочікуване. Наша розгубленість підсилювалася тим, що ми ніяк не могли збагнути, яка ж вона справжня. Чи вона завжди була товстошкірою і не зважала на зовнішні впливи, чи просто успішно користувалася такою маскою? Більшість із нас думали, що Майда виправдовує обидва твердження, але мені здавалося, що вона просто навчилася співіснувати з нетолерантним оточенням. Її обличчя вкривали шрами від уламків скла – сліди автоаварії, яку вона пережила десять років тому. Отримати в такому віці спотворене обличчя – це означає не просто пережити, а вижити у світі підлітків. І надалі мати імунітет від чого завгодно.

Раукар мудро не повідомив психологиням про історію Борни, щоб потім ніхто не міг йому закинути, ніби він намагається ухилитися від своєї роботи. Хитрун, наче у шахах, він зробив кілька звичних ходів, а потім дозволив подіям розвиватися власним темпом. Він дав дівчатам виконати свій план, розраховуючи, що вони й самі зрозуміють складність випадку й професійно зацікавляться Борною. Так і сталося.

Через кілька годин Борна сидів за столом з психологинями, а ті бомбардували його запитаннями. Майда агресивно наполягала, щоб на кожне її запитання Борна відповідав винятково точно. Зараз вона дуже відрізнялася від тієї переляканої особи, яку Черкез і Швидкий майже довели до сліз – тут Майда була на своєму полі. Вона переконалася, що наші хлопці – звичайні тінейджери, які тільки вдавали з себе поважних бійців, і все більше переймала контроль над ситуацією. За п’ятнадцять хвилин розмови з Борною Майда побачила, що перед нею сидить дуже цікавий персонаж, і стала поводитися в цьому діалозі неочікувано агресивно. Але перед домінантною складовою її поведінки раптом постала остання перешкода. Черкез підійшов до столу й сів біля неї.

– Слухай, що скажеш, якщо ми одне одному посмокчемо півника?

Борна подивився на Черкеза. На мить мені здалося, що в його погляді читається бажання вибити дурневі зуби. Майдиній подрузі несила було далі терпіти таку атмосферу, вона глянула на Черкеза й знервовано просичала:

– У неї немає півника!

– У мене є, – відповів Черкез, встав і схопився рукою за пах.

Майда повернулася до Черкеза, що стояв прямо перед нею. На здивування присутніх, навіть не встаючи, вона просунула руку йому в штани, вийняла й понюхала пальці.

– Смердить.

Хлопці почали кидатися одягом і завивати, мов собаки, Аміджа жбурнув милицю, яка з тріском влучила в класну дошку. Нарешті Черкез зрозумів, про кого і про що йдеться. Утім, його не так легко було вивести з рівноваги. Він повернувся до Швидкого й спитав: