Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 192
Дэниел Киз
СПЕЦІАЛЬНИЙ ПРИМІРНИК ПРОТОКОЛУ — R/W/A/L
Зважаючи на те, що Вільям Мілліган, № LEC1 92849, засуджений до 2–15 років ув’язнення, був умовнодостроково звільнений 25 квітня 1977 року;
зважаючи на те, що Вільяма Міллігана було оголошено порушником умов УДЗ після втечі 4 липня 1986 року;
зважаючи на те, що директор відділу УДЗ порекомендував повернути Вільяму Міллігану статус звільненого за УДЗ під час його втечі 9 грудня 1986 року;
та зважаючи на те, що адміністрація відділу УДЗ ретельно розглянула всі фактори стосовно цієї справи, отже, на основі влади, наданої оновленим кодексом, статтею 2867.15, Вільяма Міллігана відновлено у статусі умовно-достроково звільненого від 9 грудня 1986 року, під контролем відділу УДЗ.
Підписано та завірено печаткою особисто, 10 лютого 1988 року в Колумбусі, штат Огайо.
Підпис: Джон В. Шумейкер, голова відділу умовно-дострокового звільнення.
У правому верхньому кутку було надруковано: «Втрачений час: 5 місяців і 5 днів».
Це був саме той документ, про існування якого здогадувалися інші юристи. Він шукав його кілька місяців — і все марно. І от нарешті цей документ «із запахом пороху» у нього в руках! Документ, що остаточно доводить: Біллі відбув свій строк, поки був під УДЗ!
— Знайшов! — закричав Кура.
Біллі швидко проглянув документ.
— Сам Шумейкер його підписав! Це ж суперечить його власним свідченням!
— А головне — він доводить, що ти вже відбув свій строк. Вони пішли в кімнату з копіювальними машинами і зробили з десяток копій.
— Я візьму одну собі — на пам’ять. Мій квиток на свободу! — Біллі забрав один аркуш.
Сенборн повернувся з обіду і зайшов у кабінет Кури. Той з усіх сил намагався зберігати спокійний вигляд. В університеті один з професорів якось сказав: «Якщо у вас є щось, що може зруйнувати свідчення під час перехресного допиту — притримайте це. Змусьте свідка все заперечити, а потім представте свій доказ і зруйнуйте всі його свідчення. Для юриста, мабуть, немає більш приємного моменту. Про таке мріють, на таке роками чекають».
У Кури тепер був саме такий доказ — він ним скористався.
За кілька тижнів по тому Біллі приїхав до зали суду, де головував суддя Говард Джонсон. Біллі був одягнений у чорну футболку з написом «Термінатор-2: судний день».
Суддя попросив присутніх адвокатів назвати себе для протоколу. По черзі вони встали і назвали свої імена. Після всіх ще раз підвівся Кура і додав: «А також дух Ґері Швейкарта». Суддя мовчки кивнув.
Розпочали з того, що суддя зачитав останній звіт адміністрації Департаменту психічного здоров’я. Після цього він підняв очі на Біллі та зауважив: «…під час написання цих звітів містер Мілліган не страждав на серйозні психічні розлади і не становив небезпеки для себе чи інших. Психіатри дійшли згоди в тому, що більше немає потреби утримувати містера Міллігана в лікарні. Згідно зі свідченнями, стан містера Міллігана відповідає нормі, і вже досить довгий час у його свідомості домінує одна особистість».
