Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 190

Кура спробував розібратися в такому упередженому ставленні Шумейкера до пацієнта, який провів у психіатричних лікарнях зі значними обмеженнями набагато більше часу, аніж він би відсидів у в’язниці за своїм вироком. У нього був доступ до офіційних документів відділу УДЗ, серед яких Кура знайшов одну фотокартку Біллі. На ній хтось ручкою домалював йому роги, розрізану щоку та ніж у шиї. Вочевидь, Шумейкер з якихось особистих причин (не обов’язково негативних) вирішив ретельно зайнятися справою Біллі — так вирішив Кура. Мабуть, Шумейкер вважав, що таким чином він зможе покращити життя суспільства. Це і спричинило конфлікт між ним і Біллі.

Незважаючи на те, що Кура мав усі папери відділу УДЗ, він звернувся по допомогу до юристів, які все своє життя займалися справами про порушення умов УДЗ. Вони почали пояснювати Джиму всі бюрократичні особливості й механізми роботи із сотнями документів відділу УДЗ.

— Дивно, — сказав один з юристів, переглядаючи якийсь документ. — Оця довідка свідчить про те, що Біллі вже повернули на УДЗ повторно. Значить, десь має бути офіційний документ від адміністрації, у якому йдеться про відновлення УДЗ для Біллі. І він має бути підписаний Шумейкером.

Кура розумів, що такий документ може стати безперечним доказом права Біллі на свободу. Він не зміг його відшукати серед виданих йому паперів, тому пішов у кабінет Шумейкера (його пропуск як адвоката Біллі досі діяв) і попросив підлеглих пошукати у столі Шумейкера документ щодо Міллігана, який, як казали, він тримав у себе. Там його теж не було.

Він пішов у інші кабінети і дав запит на купу інших паперів, серед яких теж не виявилося потрібного. Такий документ має існувати — але він ніде не міг його знайти. Можливо, його взагалі було втрачено. Або ж його хтось сховав. А може, його ніколи й не було, і Біллі ніколи не повертали на УДЗ, а значить, і «годинник» так і не було перезавантажено.

Цей документ був ключем до справи Біллі. Тим самим «пістолетом, що пахне порохом», який став би визначальним доказом. Якщо він його так і не знайде, у нього буде лише довідка, на якій у правому верхньому кутку стоїть код документа. У такому випадку буде вкрай складно довести, що адміністрація відділу УДЗ відновила Біллі статус умовнодострокового звільнення.

11 червня 1991 року Джон Шумейкер приїхав у бюро громадських захисників для свідчення. Кура окинув оком гладкого літнього чоловіка в окулярах із залізною оправою, у блакитному костюмі, білих черевиках і з так само білими паском і краваткою. Відразу було зрозуміло, що цей вольовий чоловік і є втіленням відділу УДЗ.

Біллі приїхав у білих штанях, яскравій сорочці з гавайськими принтами і солом’яному капелюсі. Вигляд він мав такий, наче щойно приїхав з пляжу на Карибах. Кура їх познайомив, і Біллі чемно потиснув руку.