Читать «Керрі» онлайн - страница 106

(керрі не треба не треба боляче)

А зараз дівчата кидалися прокладками, гукали, сміялись, і обличчя Сью відбилося в її власних думках: огидне, карикатурне, з величезним ротом, жорстоко прекрасне.

(дивись на всі брудні жарти дивись на моє життя один довгий брудний жарт)

(подивись керрі зазирни в мене)

І Керрі зазирнула.

Відчуття було страхітливе. Її думки й нервова система стали бібліотекою, яку читач із відчайдушною потребою похапцем продивлявся, легенько проводив пальцями по полицях з книжками, брав деякі до рук, продивлявся їх, сканував, ставив назад, деякі впускав на підлогу, від чого сторінки дико тріпотіли

(уривки тут я ще дитина ненавиджу татко ох мама розкриті губи ох зуби боббі штовхнув мене ох коліно машина хочу кататися їдемо до тітки сесилії мамо ходи я попісяла)

на вітрах пам’яті; далі, далі, нарешті досягнувши полиці з написом ТОММІ й підзаголовком ВИПУСКНИЙ. Книжки махом розкривалися, спалахи переживань, примітки на полях, написані ієрогліфами емоцій, складнішими, ніж ті, що на Розеттському камені.

Вона дивилася. Знайшла більше, ніж Сью сама підозрювала: любов до Томмі, заздрість, егоїзм, потреба підкорити його своїй волі, щоб він запросив Керрі, відраза до самої Керрі,

(могла б краще дбати про себе виглядає як СТРАШНА ЖАБА)

ненависть до міс Дежарден, ненависть до себе самої.

Але жодних лихих намірів щодо самої Керрі, жодних планів вивести її на видноту й там знищити.

Гарячкове відчуття того, що її ґвалтують у власному найтаємнішому сховку, почало спадати. Вона відчула, як Керрі вийшла, слабка й виснажена.

(чого ти просто не дала мені спокій)

(керрі я)

(мама була б жива я вбила маму хочу до неї ох болить у грудях болить у плечі ох ох ох хочу до мами)

(керрі я)

Вона не могла завершити цю думку, не мала чим її доповнити. Сью раптом захопив жах, а ще гіршим було те, що вона ніяк не могла його означити: скривавлена дивачка на заляпаному мастилом асфальті раптом здалася їй безглуздою й страшною у своєму болі й смерті.

(о мамо мені страшно мамо МАМО)

Сью намагалася віддалитися, від’єднати свою свідомість, щоб не порушити приватності бодай останніх хвилин Керрі, але не могла. Вона почувалася так, ніби вмирала сама, і їй не хотілося дивитися цей анонс власного неминучого кінця.

(керрі ПУСТИ МЕНЕ)

(мамо мамо мамо оооооооооооооо ОООООООООО)

Внутрішній крик наріс до фанфарного, неможливого крещендо, а тоді раптом затух. Сью здалося, ніби вона якусь мить бачила, як вогник свічки з неймовірною швидкістю зникає в довгому чорному тунелі.

(вона помирає о боже я відчуваю як вона помирає)

А тоді вогник зник, і останньою свідомою думкою стало

(мамо вибач де)

а тоді вона обірвалась, і Сью залишилась налаштована на порожню, дурну частоту, на якій гули фізичні нервові закінчення, що помиратимуть іще кілька годин.

Сью поспотикалася до краю стоянки, тримаючи руки перед собою, наче сліпа. Вона наскочила на поруччя на рівні свого коліна, перелетіла через нього й скотилася з насипу. Тоді зіп’ялася на ноги й подалася полем, яке затягувало білими клаптями містичного приземного туману. У загальній нічній нерухомості кричав пугач