Читать «Керрі» онлайн - страница 105

В: Ну, якщо ви підозрюєте якусь змову, то це абсурд, бо Керрі вмирала, коли я її знайшла. І то не була легка смерть.

П: Якщо Ви не знали про місце її перебування заздалегідь, то як же вийшли просто до нього?

В: Який же ти дурень! Ти почув бодай трохи з того, що тобі розповідали? Усі знали, що то Керрі! Будь-хто міг би її знайти, якби налаштував на це свої думки.

П: Але її знайшов не будь-хто, а саме Ви. Чи можете Ви сказати, чому люди не почали сходитися в те місце звідусіль, як металева стружка, притягнута магнітом?

В: Вона швидко слабнула. Мабуть… ділянка її впливу зменшувалася.

П: Гадаю, Ви погодитеся, що це малообґрунтоване припущення.

В: Звісно, так. На тему Керрі Вайт усі наші припущення малообґрунтовані.

П: Нехай буде по-вашому, міс Снелл. А тепер, якби ми розглянули….

Спочатку, коли вона вибралася з лугу Генрі Дрейна на насип до стоянки «Кавалера», їй здалося, що Керрі мертва. Її лежача фігура виднілася посередині стоянки й здавалася дивно зжухлою й зіжмаканою. Сью згадала мертвих тварин, яких бачила на трасі 95: бурундуків, бабаків, скунсів, — котрих розчавило ревучими вантажівками й універсалами.

Але в думках і досі відчувалася та присутність, що вперто вібрувала, без кінця повторюючи позивні особистості Керрі Вайт. То була сутність Керрі, гештальт. Зараз вони звучали не пронизливою сурмою, а приглушено й розмито, мірно загасаючи.

Непритомна.

Сью перелізла через поруччя, що обмежувало стоянку, і відчула на обличчі жар пожежі. Будівля «Кавалера» мала дерев’яну основу, і вона жваво зайнялася. На обвуглених рештках авто праворуч від заднього виходу вихилялися язики полум’я. Значить, Керрі зробила це. Сью не пішла дивитися, чи хтось там є. Зараз це не мало значення.

Не чуючи власних кроків через голодне тріщання вогню, вона підійшла до місця, де Керрі лежала на боці. З гірким, приголомшеним жалем Сью глянула на скручене тіло коло своїх ніг. Ручка жорстокого ножа стирчала з плеча Керрі, і дівчина лежала в калюжці крові, частина якої текла з рота. Було схоже на те, що перед тим, як Керрі покинула свідомість, вона намагалася перевернутися на спину. Здатна починати пожежі, зривати електричні дроти, здатна вбивати мало не самою думкою; не здатна перевернутися на спину.

Сью стала на коліна, взяла її за руку й інше плече і обережно перевернула.

Керрі глухо застогнала, повіки затріпотіли. Відчуття її присутності в думках Сью загострилося, ніби ментальна картина набирала різкості.

(хто там)

І Сью, не задумавшись, відповіла в такий самий спосіб:

(це я сью снелл)

Але потреби продумувати своє ім’я не було. Думка про саму себе не була ані словами, ані картинками. Це усвідомлення раптом розставило все по місцях, зробило його справжнім, і співчуття до Керрі прорвалося крізь пелену її шоку.

Керрі, з відсутнім, притупленим осудом:

(ви підманули мене ви всі мене підманули)

(керрі я навіть не знаю що сталося що з томмі)

(ви підманули мене це сталося обман обман обман о гидка витівка)

Суміш образів та емоцій була невимовно разюча. Кров. Сум. Страх. Останній брудний жарт у довгому ланцюжку брудних жартів: вони спалахували в запаморочливій послідовності, від чого безпорадні думки Сью безнадійно затуманилися. Тепер вони поділяли жахливу повноту абсолютного знання.