Читать «Діалоги» онлайн - страница 120

116

Ширше про це — у трактаті Сенеки «Про добродійства» (De beneficiis); про благородність Сенеки, його поведінку в останні хвилини життя повідомляє Тацит в «Анналах» (15, 62).

117

Субліційський міст — найдавніший міст у Римі, побудований, згідно з переказом, за Анка Марція, четвертого з семи легендарних царів Риму; направою мосту, що вважали релігійним обов’язком, керував верховний жрець — понтифік; міст був місцем, де юрмилися жебраки.

118

Пор. у Горація (Посл., 1, 10, 47): «Гроші твої або служать тобі, або ти за слугу в них» (imperat aut servit collecta pecunia cuique).

119

Часто повторювана думка: у Ціцерона («Філіппіки», VII, 6, 19): «Якщо хочемо втішатися миром, доводиться воювати» (si pace frui volumus, bellumgerendum est); Корнелія Непота («Епамінонд», V, 4): «Мир здобуваємо війною» (paritur pax bello); Вегеція («Короткий виклад військової справи», 3, Пролог): «Хто бажає миру, хай готується до війни» (qui desiderat pacem, praeparet bellum).

120

Сенека натякає на численні міфи: як Юпітер у вигляді лебедя спокусив Леду, а у вигляді бика — Європу; як викрав красеня Ганімеда; як убив свого батька Сатурна і посів його трон.

121

В оригіналі: «favete linguis»; ритуальний вислів при священнодійствах, дослівно — сприяйте язикам, тобто утримуйте їх від слів, які можуть осквернити це дійство, дотримуйтесь мовчанки; звучить цей вислів у зачині першої із «Римських од» Горація (111, 1, 2).

122

Систр — ритуальний інструмент (металеве брязкальце) жерців єгипетської богині Ісіди, чий культ поширився в Римі з початком нової ери.

123

Курія — приміщення, де засідав сенат.

124

Арістофан висміював Сократа у своїй комедії «Хмари».

125

Образ запозичений з Вергілієвої «Енеїди» (VII, 587—591), де мова про Турна: «Він, наче скеля морська непохитна, їм всім опирався…»; цей самий образ — у десятій книзі «Енеїди» (693—696); пор. у П. Тичини: «Стою — мов скеля непорушний».

126

Кожен, хто прагне осягнути мудрості, повинен, на думку стоїків, знати передусім те, чого йому прагнути, а чого уникати.

127

Цей діалог, як і деякі інші («Про стійкість мудреця», «Про дозвілля»), Сенека адресує своєму значно молодшому другові Аннеєві Серену, який за Нерона виконував обов’язки начальника нічної сторожі (praefectus vigilium)-, у філософії хилився до епікуреїзму; помер молодим (мабуть, його отруїли), його смерть оплакує Сенека у «Листах» (63, 14—15); про Серена згадує Тацит в «Анналах» (13, 13). Приглядаючись… — дієсловом «inquirere» — вникати, досліджувати, розслідувати (звідси «інквізиція») підкреслено прагнення Серена прояснити невиразні, темні (obscura) пороки, чи то порухи своєї душі, вивести їх на чисту воду — хоче, сказати б, щоб його ймення (serenus — світлий, безтурботний) і його душевний стан були у гармонії.

128

Ці депресивні настрої, коли людина «ані здорова, ані хвора», французькі символісти (П. Верлен, А. Рембо, Ш. Бодлер та ін.) окреслили відповідними лексичними одиницями, що відповідають приблизно нашим «нудьга», «нудота», «нудь»: langueur, ennui, nausee…