Читать «Діалоги» онлайн - страница 118

Дві затоки у Північній Африці, Малий і Великий Сирт, були особливо небезпечні для мореплавців.

90

Вірш із Вергілієвої поеми «Георгіки» (І, 139—140).

91

Про цю нерозлучну пару — надію і страх — Сенека у «Листах» (V, 8); першим, хто це зауважив, був грецький елегійний поет Теогнід (VII ст. до н. е.): «Страх і надія в людей — така вже до себе подібна / Пара, ті два божества: те клопітне, як і те!»

92

Пор.: «Volentem ducuntfata, nolentem trahunt» — вислів грецького філософа-стоїка Клеанта (III ст. до н. е.); у перекладі латиною його навів Сенека у «Листах» (CVII, 11): «Бо хто слухняний, тих веде приречення, / А неслухняних — тягне, силоміць жене».

93

Мова про «аристократичні» платани; на відміну від в’язів, які слугували опорою для виноградної лози, платани насаджували лише для густої, розлогої тіні (про це, зокрема, Горацій у зверненій проти розкоші оді (II, 15).

94

Про величезні багатства Сенеки згадує, зокрема, Тацит у своїх «Анналах» (13, 42).

95

Рутілій — Публій Рутілій Руф, консул (105 р.), учень стоїка Панеція; видатний воєначальник, оратор, юрист, зразок бездоганного стоїка. Римський історик Веллей Патеркул називає його «найкращою людиною не лише своєї доби, а й усіх часів»; несправедливо засуджений, відмовився від захисту в суді й добровільно пішов на вигнання.

96

Катон — Марк Порцій Катон Молодший (бл. 96—46 рр. до н. е.), активний захисник республіканських порядків («звичаїв предків»), противник Юлія Цезаря (воював проти нього на боці Помпея), досконалий зразок римської твердості характеру, простоти й суворості життєвих засад. Після перемоги Цезаря у Північній Африці покінчив життя самогубством, завдавши собі смертельної рани мечем.

97

Деметрій — філософ-кінік, сучасник Сенеки; в побуті, звичаєм кініків, задовольнявся вкрай необхідним, був правдомовним і гострим на язик, за що Нерон прогнав його з Риму. Сенека часто наводить його афористичні вислови.

98

Діодор — філософ-епікуреєць. Сенека наголошує на його добровільному відході з життя, оскільки й Епікур у своєму вченні не забороняв мудрецеві зважуватись на таке.

99

Вергілій. «Енеїда», IV, 653.

100

Сенека часто закликає підтверджувати слова — ділами (verba rebus proba).

101

Альпініст спинається на неприступні вершини у прямому значенні слова, мудрець — у переносному: «ardua» (лат.) поєднує два значення: стрімкі урвища, труднощі. А якщо хтось і не сягне вершини, то: «ut desint vires, tamen est laudanda voluntas» — хай і забракло сил, бажання, однак, похвалімо (Овідій. «Листи з Понту», III, 4, 79). Супроти тих стрімких вершин, людина, своїм тілом, — маленька; своїм духом — велика (пор. у Т. Шевченка: «І вам, лицарі великі…»; великі — духом: грец. megathymoi).

102

Пор. наше «Тримайся!», тобто, опираючись на духовну вертикаль, не занепадай, не гнися.

103

Зважаючи на думку загалу… (в оригіналі: opinionis causa…): мати добру (чи злу) опінію про себе, тобто «думку загалу»; «opiniosus» — той, хто надто переймається думкою загалу (звідси, мабуть, рос. «мнительный»). З настановою Сенеки перегукується назва твору Нобелівського лауреата Р. Фейнмана «Що тобі до думки інших?» (what do You care what other people think?).