Читать «Діалоги» онлайн - страница 122

141

«Про природу речей» (III, 1068): «Так ото кожен від себе тіка, та нікому, звичайно, / Ще не вдалося втекти: хоч-не-хоч зостається з собою…»

142

«Небо, не душу, змінюють ті, хто рушає за море» (Горацій, Посл, І, 11, 27); цю саму думку повторює Сенека у «Листах» (28, 1): «Душу треба змінювати, а не небо».

143

Атенодор (І ст. до н. е.) філософ-стоїк із Тарсу (Мала Азія).

144

Античні засуджували зухвале втручання в усталений порядок природи: засліплена своїми забаганками людина вже й море «відганяє від берега», щоб на відвойованій у нього площі будувати собі розкішні палаци; про це — Горацій у звернених проти розкоші «римських одах»: «Вже й рибам тісно: в море при березі / Важенні брили каменю звалювать / Велить вельможа…» (III, 33—34). І, наче відповідь тій захланності, — афористичний образ із Шевченкового «Кавказу»: «І неситий не виоре / На дні моря поле». Покараний за таке зухвальство, вважали античні, був Ксеркс, який під час походу на Грецію звелів «взяти під ярмо» Геллеспонт, суч. Дарданелли (тобто прокласти через нього міст для переправи своїх військ).

145

Як це робив Сенека, про що сам же у першому листі до Луцілія (пор. повість Д. Граніна «Эта странная жизнь»).

146

Навіть — із всесвітом: грец. філософ Анаксагор (V ст. до н. е.), коли його запитали, чи він не переймається справами вітчизни (увесь тоді поринув у вивчення природи), — «Ще й як, — відповів, — аж надто переймаюся справами вітчизни!», — і вказав на небо (Діоген Лаертський, І, 3).

147

Мова про представників знатного афінського роду Гармодія й Арістогітона, що змовилися вбити Гіппарха й Гіппія, синів тирана Пісістрата, яким він передав свою владу в Афінах; Гіппарха було вбито (514 р. до н. е.), Гіппію вдалося втекти; за обома змовниками закріпилася слава тирановбивць.

148

Курій Дентат — див. прим. 38, Щасл. (в електронній версії — коменар 106. — Прим. верстальника).

149

«Один хтось живе й після смерті, другий — мертвий ще перед смертю» («Листи», 93, 4).

150

Сенека згадує пораду Горація: «…беріться за те, що було б вам по силі, / Зваживши добре, що втримають плечі, під чим — подадуться» («Поетичне мистецтво», 38—39).

151

Вроджений хист — «vis ingenii»; у Сковороди — «сродность».

152

Ісократ — грец. оратор і публіцист; у 390 р. до н. е. заснував в Афінах риторичну школу. Ефор — історик із Кіми (Мала Азія), склав першу «Загальну історію Греції».

153

Обирати професію, не зважаючи на природну схильність, означає йти проти волі Мінерви, богині мудрості (invita Minerva), нашим виразом — проти покликання.

154

Питанням, що стосуються дружби, Сенека присвячує третій свій лист до Луцілія.

155

Пор. у Горація: «Namvitiis nemo sine nascitur; optimus ille est qui minimis urgetur» — а без пороків ніхто не вродивсь іще; той з нас найкращий, в кого найменше їх є (Сат., І, 3, 68—69).