Читать «Діалоги» онлайн - страница 121
Луцій Анней Сенека
129
Філософія — це лікування душі; такого лікування, з погляду філософа-стоїка, потребують загалом усі люди.
130
Близьке до природи сільське життя, — у цьому сходились і греки, й римляни, — гартує людину і фізично, й морально («Погане поле навчає мужності» — Менандр), на відміну від міського, яке розніжує, псує людину, бо тут не в пошані «звичаї предків»; щодо
131
Пор. «Листи» (16, 8): «…ut terram marmoribus abscondas: non tantum habere tibi liceat, sed calcare divitias» (…
132
«Не блищить ні в золоті / У мене стеля, ні в слоновій кості…» — так починає Горацій одну із своїх од (II, 18).
133
Див. прим. 19, Коротк.
134
135
Пор.: «Oratio veritatis simplex est» (
136
Алюзія до образу, що у перших рядках другої книги Лукрецієвої поеми «Про природу речей»: «Солодко, бурю зустрінувши в затишку, на узбережжі, / Море здаля споглядать, де хтось інший потрапив у скруту…»; Сенека, для Серена, — це той, хто вже зумів позбутися небезпек житейського моря.
137
Сенека, як чимало інших античних авторів, виявляючи неабияку обізнаність із лікарською справою, охоче звертається до пов’язаних із цим мистецтвом порівнянь та паралелей.
138
Лат. відповідник цього грец. терміна (у Сковороди — «веселіє серця») — tranquillitas,
139
В оригіналі «infelix inertia» —
140
«Іліада» (XXIV, 5, 10—12): «…все він на ложі своєму метався… / Лежачи то на боку, то навзнак, то ницьма раптово / Перевертаючись. То він, з постелі своєї схопившись, / Берегом моря блукав…» — мова про болісні переживання Ахілла після загибелі його друга Патрокла (пор. також в «Енеїді» Вергілія (III, 581).