Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 157

Містерові Ґамбу дуже хотілося запропонувати цьому екземпляру шампунь, бо йому кортіло подивитись, як воно розчісує своє волосся. Він міг би багато чого навчитися для подальшого догляду, дізнатися, як вкладається волосся на голові. Але воно було високим і, найвірогідніше, сильним. Цей екземпляр був надто рідкісним, щоб псувати його вогнепальними пораненнями.

Ні, він принесе з ванної кімнати підйомник, запропонує їй викупатись, а коли вона надійно вмоститься в люльці, він підійме її до середини шахти льоха та вистрелить кілька разів у нижню частину хребта. Коли вона знепритомніє, він довершить справу хлороформом.

Ось і все.

А зараз він піде нагору та вивільниться з одягу. Він розбудить Золотце, подивиться разом із нею улюблене відео, а тоді візьметься до роботи, голий у теплому підвалі, голий, як і того дня, коли народився.

Поки він піднімався сходами, у голові трохи запаморочилось. Швидше, з одягу та в халат. Він вставив відеокасету в магнітофон.

– Золотце, ану, Золотце. У нас повнісінько роботи. Ходи сюди, Любонько.

Йому доведеться замкнути її тут, у горішній спальні, поки він виконає в підвалі найбільш шумну половину роботи, – вона ненавиділа шум і неймовірно через нього засмучувалась. Аби чимось її зайняти, він також купив цілу коробку «Чувіз», поки ходив по магазинах.

– Золотце.

Коли вона не прийшла, він вигукнув у коридор:

– Золотце!

А тоді на кухні, потім у підвалі:

– Золотце!

Гукнувши біля дверей до кімнати з льохом, він отримав відповідь:

– Вона тут, унизу, сучий ти сину, – сказала Кетрін Мартін.

Містер Ґамб увесь похолов, його оповив страх за Золотце. А тоді він знову прийшов до тями від люті, склав кулаки з обох боків голови, притулився чолом до одвірка та спробував узяти себе в руки. Із нього вихопився єдиний звук, щось середнє між риганням і стогоном, і песик озвався виском.

Він пішов у робочу кімнату та взяв револьвер.

Мотузка, на якій висіло помийне відро, була обірвана. Він був не певен, яким чином їй вдалося це зробити. Останнього разу, коли мотузка обірвалася, він вирішив, що екземпляр порвав її під час абсурдної спроби видертись нагору. Вони й раніше намагалися піднятися по мотузці – вони вже переробили всі можливі дурниці.

Він нахилився над ямою, завбачливо стримуючи голос:

– Золотце, з тобою все гаразд? Скажи мені.

Кетрін ущипнула собачку за товстий задок. Песик вискнув і у відповідь гризнув її за руку.

– Як тобі таке? – спитала Кетрін.

Містерові Ґамбу видалося дуже неприродним звертатися до Кетрін таким чином, але він переборов огиду.

– Я опущу кошик. Ти покладеш її в кошик.

– Ти спустиш телефон, або мені доведеться зламати їй шию. Я не хочу кривдити тебе, і я не хочу кривдити цю собачку. Просто дай мені телефон.

Містер Ґамб підніс угору револьвер. Кетрін побачила, як крізь сяйво випростовується дуло. Вона пригнулася, тримаючи над головою собачку, метеляючи нею між револьвером і собою. Вона почула, як він одвів курок.