Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 155

Коли Старлінг вирішила, що робитиме далі, з її очей скотилося кілька сльозинок. Вона зарилася обличчям у теплу білизну.

Розділ 48

Кроуфорд вийшов із похоронного бюро та роззирнувся в обидва боки вулиці, шукаючи Джеффа з машиною. Натомість він побачив Кларіс Старлінг, яка чекала під піддашшям, одягнена в темний костюм, така реальна в денному світлі.

– Відправте мене, – сказала вона.

Кроуфорд щойно вибрав труну для дружини, а в паперовому пакеті тримав пару туфель, які помилково прихопив із собою до бюро. Він сам їх забрав.

– Пробачте мені, – сказала Старлінг. – Я б не прийшла до вас зараз, якби був інший час. Відправте мене.

Кроуфорд засунув руки глибоко в кишені та повертав до неї шию, поки комірець не хруснув. Його очі були ясними, навіть небезпечними.

– Відправити вас куди?

– Ви послали мене прочути Кетрін Мартін – то дайте мені прочути й інших. Усе, що ми можемо зробити, – це дізнатися, як він полює. Як він їх знаходить, як відбирає. Я не гірша за будь-якого копа під вашим керівництвом, у дечому навіть краща. Усі жертви були жінками, а жодна жінка з ними не працює. Я можу зайти в дівчачу кімнату й дізнатися втричі більше, ніж чоловік, ви знаєте, що це правда. Відправте мене.

– То ви згодні на повторний курс?

– Так.

– Пожертвувати шістьма місяцями життя?

Вона нічого не відповіла.

Кроуфорд кóпнув траву носком черевика. Він підвів погляд на Старлінг, на далечінь безкраїх прерій у її очах. Вона мала міцний внутрішній стрижень, як і Белла.

– З кого почнете?

– З першої. Фредріка Біммел, Бельведер, Огайо.

– Не Кімберлі Емберґ, яку ви бачили.

– Він почав не з неї.

Згадати про Лектера? Ні. Він сам усе дізнається з гарячої лінії.

– Емберґ була б емоційним вибором, чи не так, Старлінг? Витрати на подорож відшкодують. У вас є гроші?

Банки відчиняться лише за годину.

– Трохи лишилося на Visa.

Кроуфорд порився в кишенях. Він дав їй триста доларів готівкою та іменний чек.

– Їдьте, Старлінг. Тільки до першої. Звітуйте на гарячу лінію. Телефонуйте мені.

Вона підняла до нього руку. Вона не стала торкатися його обличчя чи руки, здавалося, що не існує на ньому такого місця, якого можна було б торкнутися, тож вона розвернулася й побігла до свого «пінто».

Кроуфорд обмацав кишені, коли вона поїхала геть. Він віддав їй усе, що мав при собі, до останнього цента.

– Крихітці потрібні нові туфлі, – сказав він. – А моїй крихітці туфлі вже не знадобляться.

Він плакав, стоячи посеред тротуару, сльози заливали його обличчя – начальник одного з відділів ФБР наразі мав такий безглуздий вигляд.

Джефф помітив із машини, як блищать його щоки, і від’їхав назад у провулок, далі з Кроуфордових очей.

Джефф вийшов із машини. Він підпалив сигарету й несамовито закурив. Він зробить Кроуфорду подарунок, вештаючись без діла, доки Кроуфорд не висохне, не розізлиться та не вилає його по заслузі.

Розділ 49

На ранок четвертого дня містер Ґамб був готовий знімати шкіру.