Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 34
Олексій Кононенко
– Якої? У нього ж дві доні.
– Якщо він буде в доброму гуморі, то проситиму молодшої…
Теща – зятю:
– Чому ви такі несправедливі до нинішньої молоді? Що ви так її шпетите? Років п'ятдесят тому я не могла на вулицю вийти, щоб до мене хтось не причепився. Теперішні молоді люди у сто разів вихованіші. Можу вийти з дому в будь-який час, хоч серед ночі, хоч би хто глянув!
Батько:
– Моя доня сказала, що дала згоду вийти за вас заміж. Коли весілля?
Жених:
– Це вона вирішить.
– Скільки гостей будемо кликати?
– Це вирішить її мати.
– Де ви будете жити і за що?
– Це вирішите ви.
Адвокат доповідає жінці, яка найняла його для влаштування справи про розлучення своєї доні:
– Я так з ними вів мову, що умови розлучення влаштовують обох…
– Обох? Я вас хіба для цього наймала?
– Я хочу розлучитися зі своїм чоловіком.
– Що він такого зробив?
– Це обов'язково розказувати?
– Звичайно. Це потрібно для шлюборозвідного процесу.
– Він ще нічого не скоїв. І, взагалі, я ще не заміжня. Просто, хотіла знати наперед, як можна буде розвестись.
Після шлюборозвідного процесу:
– Ой, мамо, він таке написав судді!
– Що він таке написав?
– Що я гуляю з іншими чоловіками!
– Як він міг?! Ну, гуляєш ти з іншими… З чоловіками, з хлопцями… Але яке це має відношення до розлучення?…
– Микито, кажуть, ти передумав розлучатися з жінкою?
– Ага. Вона так розтовстіла, що не може повернути мені шлюбну обручку.
– А моя пішла від нього відразу ж по тому, як роздали весільні борги…
– Так швидко?
– Та не дуже й швидко… Десять років віддавали…
– Ніколи вдома не снідаю…
– А я – завжди. Жінка готує.
– Добре тобі, що у тебе жінка рідна. А в мене – третя…
– Мамо, мій Іван мене дратує постійними розмовами про свою колишню жінку!
– А ти, доню, почни йому говорити про свого майбутнього чоловіка…
– Найкраще тобі було б повернутися до моєї Наталки! – каже теща зятю.
– Ой, не хочу найкраще, хай вже мені буде найгірше! – відповідає зять.
Міжнародний з'їзд тещ. Програма:
1. Урочисті збори.
2. Зустріч з депутатами.
3. Прогулянка до лісу з Іваном Сусаніним.
Суддя:
– Розлучаю вас. Присуджую жінці 50 гривень щомісяця.
Чоловік:
– Ото добре! З вашого боку це дуже люб'язно! А я зі свого боку іноді даватиму їй гривень десять…
– Як? Ви віддали свою доню за Півненчиного сина? Та ви ж з його матір'ю такі ненависники! Півненчиха ж про вас доброго слова ніколи не казала!
– Ото я їй і помстилася!
В Одесі:
– Абрам, у тебе, кажуть, народився п'ятий онук! Вітаю!
– Так, онуків я ще можу робити!..
– Опанасе, чому не одружуєшся?
– Та кожного дня стільки роботи, що ніколи.
– А у вихідний?
– Так відпочити ж хочеться…
В картинній галереї теща довго дивилася на одну картину, потім:
– Це найгірша картина на виставці!
Зять:
– Мамо, то ж дзеркало!
Зять:
– Що ви, мамо, зі мною сперечаєтесь? Ви ж копійки без мене не варті!
Теща:
– Як ти можеш таке казати?!
– Аж дивіться… Таксі! Скільки коштуватиме доїхати до вулиці Криничної?
– Десять гривень.
– А з цією жінкою?
– Все одно – десять гривень.
– Бачите, мамо!
– Даниловичу дали 15 років!
– Що сталося?!
– Жінку кинув… І тещу кинув…
– І я кинув! То й що?!
