Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 33
Олексій Кононенко
Сім'я відпочиває на березі моря. Зять закурює. Теща:
– А не міг би ти не курити? Твоя цигарка мене дратує!
– Мамо! Мене вона взагалі убиває!
Теща:
– Синку, а подивись ти у вікно, що то за мара в садку?
Зять:
– То не мара, мамо, а корова. І то не вікно, а дзеркало…
– Ромцю! Не пхай олівчик у замкову шпару. Бабці око виколеш!
– Що значать кільця на шлюбному авто?
– Початковий рахунок 0:0.
Теща:
– Ти що, вважаєш мене ідіоткою?!
Зять:
– Ні… Але я можу помилятися.
Теща купила диван. Зять:
– Мамо, як вам пасує цей диван!
– Це ж я ще сиджу!
Зять і теща заходять до м'ясного магазину. Теща:
– У вас кури є?
Продавець дістає з холодильника останню курку, зважує. Ваги показують 1 кг.
– А що, більшої немає? – запитує зять.
Продавець забирає курку, кладе її в холодильник, потім знову дістає, кладе на ваги і притискує пальцем. Ваги показують 1,5 кг.
– Оцю беремо, – каже зять.
– Беремо обидві! – каже теща.
Пізній вечір. Морг. Телефонний дзвінок. П'яний чоловічий голос:
– Алло, морг? Як подзвонить моя теща, скажете, що я у вас!
Зять:
– Мамо, ну як картопля цього року?
Теща:
– Як ніколи! Десять мішків посадила і десять мішків зібрала, жодна картоплина не пропала!
– Скоро ми будемо щасливими!
– Так. Залишилось якихось два тижні.
– Краще б це сталося вже завтра.
– Це неможливо, голубонько. Не одні ж ми з тобою розлучаємось, існує черга…
Жінка до ворожки:
– Якщо ти вже наворожила моїй доні багатого жениха, то скажи його адресу.
– Тату, ну дозволь нам з Орисею побратися…
– Ні! Ти подивись, третій день про одне й те ж! Ти ще довго мені набридатимеш?!
– Сьогодні – востаннє. Орися більше не може сидіти під замком у стодолі.
– Петре, одружуйся з нашою Галинкою. Вона така роботяща, моторна, спокійна, весела, готувати-прати вміє…
– Овва! Якщо вона така, чому досі заміж не вийшла?
– Є одна вада…
– Яка?
– Вона трохи вагітна…
– Завтра у моєї Настусі починається медовий місяць!
– А у зятя що, не починається?
– Він діабетик!
– Любиш мою доню?
– Люблю!
– І приданого не візьмеш? Ні добра, ні грошей?
– Не візьму!
– То йди собі, шукай іншу!
– Чому?!
– А навіщо мені такий безклепкий зять?!
Хлопець і дівчина одружилися потайки, супроти волі матері дівчини. Хлопець посилає свого товариша до тещі, аби той сказав про шлюб.
– Але не кажи зразу. Підготуй її… Ну, скажи спочатку… що я помер…
– Я божеволію від кохання!
– Краще збожеволіти, аніж одружитися!
– Тату, скільки ти одержуєш зарплатні?
– 700 гривень.
– Так… Мабуть, доведеться тобі шукати прибутковішу роботу…
– Це чому?
– Я тут женитися надумав…
– Галю! Ти прийшла дуже пізно! Годинник відбив три рази!
– Мамо! Я не хотіла тебе будити! Годинник відбив би вісім разів – я його встигла зупинити!
– Чому ви, мамо, плачете?
– Тобі вже двадцять, сину, а помочі від тебе ніякої!
– Ось я скоро оженюся – буде вам поміч.
– Вчора твій Іван моїй Марусі освідчився.
– Звідки знаєш?
– Чула, як він сказав їй: «Пора закінчувати з нашою дружбою»…
– Петре, куди такий гарнезний букет несеш?
– Іду до свого начальника просити руки його дочки.
