Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 35
Олексій Кононенко
– Він з дев'ятого поверху кинув…
– Карпівно, як ви думаєте, чому Господь дав вам можливість дожити до дев'яноста років?
– Мабуть, щоб випробувати терпіння моїх родичів…
Іван мріє обмити нове авто.
Петро мріє обмити нову квартиру.
Микита мріє обмити свою тещу.
Зять приходить з роботи. Теща:
– Синку, а де знаходиться місто Ковськ?
– Навіщо воно вам, мамо?
– Там добрий чай випускають, назва така поетична.
– Звідки ви знаєте?
– По радіо передавали. Для цінителів прекрасного. Чай Ковський «Іоланта»…
Зять збирається в басейн. Теща:
– Синку, скільки коштує басейн?
– Година – двадцять гривень.
– Візьми мене з собою. Я тільки ополоснусь… На дві гривні…
Онук:
– Бабусю, а що це таке – коханець?
– Коханець… Коханець… Господи!
Кинула в'язання, побігла в кородор до шафи, відкрила. Звідти випав скелет.
Теща:
– А ти, синку, хліб маслом намасти.
– Я, мамо, намастив.
– Ти не намастив… Ти шматок масла поклав!
Зять до тестя:
– Тату, вам якого вина, червоного чи білого?
– Все одно. Я – дальтонік.
Теща пригощає зятя. Зять:
– Які смачні грибочки! Де ви їх берете?
– У сусідів на балконі.
– Вони їх там вирощують?
– Ні. Сушать.
Зять:
– Мамо, чому ви такі знервовані? У чім причина? Що ви сьогодні робили?
Теща:
– Сортувала помідори.
– Ну?
– Ну… Сиділа і відбирала: в одну корзину великі, в другу – середні, в третю – малі…
– Це ж така спокійна робота!
– Спокійна? Та зрозумій же ти, я цілий день приймала рішення, рішення, рішення!
Свекруха:
– І ти ще не задоволена чоловіком! Та він же кожного ранку тобі каву в ліжко подає!..
Невістка:
– Ага! Мені лишається тільки її змолоти і заварити!..
Зять їсть позавчорашній кислий борщ. Не стримався:
– Мамо, це борщ чи помиї?!
– А ти що, сам не можеш розібрати?
– Ні!
– То хіба тоді тобі не все одно?
Зять:
– Мамо, вам же лікар заборонив їсти м'ясо! Ви ж усім розказували, яка ви стала вегетаріанкою! І їсте кроля!
Теща:
– То помста! Він зжер мою капусту!
Велике сімейне свято. Зібралося багато родичів. Розмова:
– Твоя теща нічого не їсть…
– А вона їсть тільки тоді, коли хоче.
– Ну, прямо, як скотина…
Зять:
– А чи не випити нам шампанського?
Теща:
– А чому би й ні…
– Ну «ні», так ні…
– Твоя теща шикарно виглядає!
– Це дякуючи «Гербалайфу».
– Вона його приймає?
– Ні! Вона його розповсюджує.
Теща поставила зятю тарілку борщу та й пішла в кімнату. Зять кличе:
– Мамо! Попробуйте борщ.
– Не хочу, синку.
– Та ні, ви попробуйте!
– Я вже їла!
– А я кажу, попробуйте!
Теща прийшла, вже й готова виконати забаганку зятя…
– О… А де ж ложка?
– От про ложку я й хотів вас запитати…
Зять:
– Мамо, яку курку купити на вечерю: на три чи на п'ять кілограмів?
Теща:
– Бери на три. Лікар рекомендував мені легку їжу.
Помирає теща. Забігає зять з пляшкою горілки і з порога:
– Ну що, мамо, на коня?
З історії хвороби: «Потерпілий сказав, що його вкусила гадюка, якою є його теща».
– Можна подумати! У них доня вдало вийшла заміж! Та вони б лопнули від заздрощів, якби дізналися, від яких чоловіків наша доня отримує аліменти!
Зять:
– Мамо! Знову ви після ванної пішли на балкон! Там холодно! Ви простудитесь, захворієте… І, як завжди, не помрете!
Телеграма:
«Дорога Маріє Іванівно! Телеграму про Ваш приїзд отримали. Чекаємо. А так – усе добре. Ваш зять».
