Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 31

— Ого. Ти був достатньо цілеспрямованим.

— Це не моя заслуга. Ну, я маю на увазі, що мені це подобалося, однак це мама наполягала на заняттях.

— Напевно, вона тобою дуже пишається.

Черрі потягнулася до вікна й підняла фото, на якому Даніель був на велосипеді в Піренеях. Хтось — очевидно, Лаура — підписав його в куточку, поруч із датою. Поставивши рамку на місце, вона визирнула у вікно й побачила посеред галявини синюватий прямокутник розміром десь три на два метри. Схоже було на скло.

— Що це?

Даніель став позад неї.

— Вікно. Для басейну.

Черрі обернулася з широко розплющеними від здивування очима.

— У вас там басейн? Під землею?

— Ага. Починається під садом і тягнеться аж під будинок. І це ще не все, перед будинком винний погріб та кімната, де за переглядом фільмів любить зависати тато. А ще нижче невеликий гараж. Хочеш скупатися?

Черрі пильно вдивлялася у вікно, намагаючись уявити, на що це схоже.

— На жаль, не взяла із собою купальника.

— Не важливо. — Даніель став цілувати її ззаду в шию, однак Черрі зніяковіло почала вириватися.

— Твоя мама внизу, — прошипіла вона.

— Так, — погодився він, продовжуючи цілувати її.

Черрі відштовхнула його.

— Я хочу справити гарне враження. Не змушуй мене виглядати роздратованою.

— Сьогодні ти просто прекрасна. Може, ми швиденько?

— Категорично ні.

Задзвенів дзвіночок. Даніель важко зітхнув.

— У мами інші плани.

— Скажи мені, що це не виклик.

— У нас великий будинок. Їй треба було якось кликати мене за стіл. Ну, і що мені тепер робити з цим? — Він указав на випуклість у своїх шортах.

— Під час вечері уявляй мене голою.

— Умієш ти дражнити! — Однак це подобалося йому, і вона про це знала.

Тримаючи Черрі за руку, Даніель повів її назад сходами вниз, і вони зустріли Лауру в коридорі. Вона несла тацю з чотирма горщичками, з яких струменіла пара.

— Вибачте, якщо скоротила вашу екскурсію, однак це не може чекати.

Даніель випустив руку Черрі й підійшов до матері, щоб узяти в неї тацю. Це викликало в дівчини незрозуміле відчуття покинутості, а її впевненості знову наче й не було.

Вечерю накрили в їдальні, і на якийсь час за столом опинилося більше людей. Черрі сиділа навпроти Говарда, а Даніель — навпроти матері. Кожна річ наче випромінювала успіх: столові прибори, склянки й навіть посуд — білий сервіз з акварельними квітами по краях. Майже всю стіну займала величезна сучасна олійна картина, імовірно, така ж дорога, як і все решта в будинку.

— Тадам! — вигукнув Даніель, поставивши тацю із суфле на стіл.

Черрі відразу ж відчула слабкий специфічний рибний запах, який було неможливо ні з чим сплутати. Краб. Вона завмерла. У неї були погані спогади, пов’язані з однією з покупок її мами за знижкою, коли в товару збігає термін придатності. Тоді вона провела майже всю ніч у ванній через нудоту. Запах викликав у Черрі відразу, однак вона вирішила, що впорається. Перед нею поставили страву: пухка хмарка суфле чекала, поки Черрі торкнеться її гостренької верхівки. Вона зволікала так довго, як тільки могла, аж доки всім не накрили на стіл і вони не скуштували перший шматочок. Потім узяла маленьку виделку, міркуючи, що в неї поміститься менше, ніж у ложку, і невпевнено скуштувала. Вона доклала всіх зусиль, щоб не вдавитися, і з острахом подумала про те, як їй упоратися з цією стравою так, щоб її не знудило, і не образити господиню. Вона зупинилася, щоб відпити вина, а потім повільно взяла виделкою ще шматочок, однак Лаура помітила напруження Черрі.