Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 20

Лаура подумки зітхнула з полегшенням, однак це була гірко-солодка пігулка. Останньої хвилини вона внесла зміни в заключну серію, як «радила» Елісон, аргументуючи це тим, що коханці нізащо б не пішли, не попрощавшись із покинутим давнім другом, сперечаючись у своєму фірмовому пасивно-агресивному стилі.

«Не знаю, я просто в це не вірю, а ти?» — сказала вона, а Лаура подумки відповіла: «А я вірю, як, здається, повірила й ти, коли читала сценарій півроку тому». Вона намагалася переконати Елісон у зворотному, однак це було все одно, що штовхатися зі стіною, до того ж вона знала: якщо в найближчому майбутньому хоче отримати другий серіал чи будь-яку іншу домовленість з ITV, то повинна бути «не проблемною», тож зробила те, чого від неї вимагали. Звісно ж, режисер був не в захваті від змін, головним чином у його роботі, однак його заспокоїли, пообіцявши дві серії в бажаних наступних серіалах.

— Тепер закінчення мені й справді до вподоби. Я бачила його цього ранку й була… — Елісон у театральній агонії притиснула руки до грудей. Молодий асистент безшумно приніс чай і поставив на скляному столі. Поки Елісон запевняла її, що от-от розплачеться, Лаура подякувала йому.

— Рада, що тобі подобається.

Лаура знала, що Елісон дуже потрібно випустити хіт, як, зрештою, і всім, хто працював у цьому бізнесі. Її останній серіал не здобув очікуваної кількості глядачів, і коли це сталося, люди почали хвилюватися. Ніхто на телебаченні не любив зазнавати невдачі, і вже почали шукати цапа-відбувайла. В Елісон був винятковий талант уникати такої ролі, однак, навіть озброївшись підкріпленням та власним его, вона вважала, буцімто щойно врятувала гарну драму й перетворила її на феєричну.

— Я говорила з Шоном, і він хоче знати, що ще «Кавендіш Пікчерз» можуть нам запропонувати.

Ось і її винагорода, і цього разу полегшення було солодшим. Останні кілька років стали важкими часами для продюсування, і Лаурі був необхідний новий контракт. Шон був керівником відділу драми й міг дати їй зелене світло. Те, що він хотів працювати з нею знову, було дуже гарною новиною.

— У тебе є щось, що б ти хотіла з нами обговорити?

Лаура згадала свою дошку ідей — на ній було кілька нових, які вона вже позначила для ITV.

— Так.

— Фантастично! Можеш відправити мені якісь матеріали?

— Звичайно.

— І ми б хотіли влаштувати зустріч, лише ми втрьох.

— Чудово. — Лаура витягла свій i-Phone, і Елісон зробила те саме. Клац, клац, змах.

— Він буде зайнятий аж до наступного місяця, тож як щодо, скажімо, 18 липня?

— Тут?

— Ми хотіли запросити тебе на обід.

— Як чудово! Чекатиму з нетерпінням.

Записавши, Елісон відклала телефон. Вони обмінялися всіма новинами, і зустріч добігла логічного завершення. Ще більше поцілунків та «працювати з тобою просто фантастично», і Лаура вийшла на вулицю. Глянула на годинник — майже третя. Вирішила не повертатися до свого офісу на Ковент Гарден. Було надто спекотно: у новинах повідомляли про нову хвилю спеки й сьогодні в Лондоні обіцяли 32 градуси. Удень завжди було найгірше: пил та випари, здавалося, огортали тебе й липнули до шкіри. Замість цього вона зателефонувала своєму помічникові й повідомила, що решту дня працюватиме вдома. Зупинивши чорне таксі, вона стрибнула всередину.