Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 18
Мішель Френсіс
— Музика — це не моє. Мій коник — мови. Особливо французька.
— Розмовна?
— Oui.
— Ще якісь?
— Іспанська.
— Вражений.
— А ще італійська.
— Справді?
Вона скромно знизала плечима.
— Вони дуже схожі. Лишень потрібно це зрозуміти.
— Напевно, ти гарно вчилася в школі.
— Так. От тільки в школі я вивчала лише французьку.
— А як?..
— Вивчила самостійно. Завантажувала навчальні курси з інтернету.
— Ого. — Він знову дивився на неї із захватом. — Ого! Якби ж тільки ти була поруч під час мого Гранд-туру.
— У тебе був Гранд-тур?
— Це була ідея моєї матері. Було чудово: на Східному експресі ми заїхали так далеко, як тільки змогли, — знову ж таки її ідея, — потім подорожували Європою потягом. Я бачив неймовірні місця.
Черрі виїжджала за кордон лише раз, — в Австралію, — тому була одержима тривалими поїздками найкращими європейськими містами, проте в них не було часу, щоб обговорювати це й далі, оскільки оркестр знову почав розігріватися, тож вони пересіли обличчям до сцени. Черрі обхопила коліна руками й жадібно спостерігала за музикантами, розмірковуючи над тим, як довго потрібно вчитися грати на музичному інструменті, щоб досягти такого рівня майстерності, та чи може вона почати вчитися й собі. Мають же бути онлайн-уроки. Через якийсь час Даніель поклав свою руку майже біля її правого стегна, і вона відчула збудження від бажання, яке оволоділо нею, — це був перший такий дотик. Потім вона схилилася на нього, і вони час від часу обмінювалися інтимними усмішками.
— Ще зовсім не пізно, — промовив Даніель, коли вони поверталися через парк після закінчення концерту.
Ще не стемніло — вечори були довгими та звабливими, і вони обоє знали, що мало статися далі. Ніхто з них не хотів повертатися додому.
— Як щодо того, щоб випити чогось? — запитала Черрі, із сумнівом поглядаючи на переповнені модні бари, у яких людно було навіть ззовні.
— У нас із собою забагато речей, — відповів він, указуючи на кошик для пікніка та килимок.
— Хочеш відвезти це додому?
— Щоб моя мама наполягла на знайомстві з тобою? — Він усміхнувся їй. — Хоча мені й подобається ця ідея, однак їй доведеться зачекати.
Серце Черрі в захваті забилося частіше.
— У мене є пляшка гарного санкере в холодильнику.
Він усміхнувся.
— Дякувати Богу, хоч у когось із нас є власне житло.
Він сказав це так, наче їй можна було позаздрити, хоча сам мешкав у маєтку вартістю в кілька мільйонів. Завдяки тому, що вона працювала агентом із нерухомості, Черрі одразу зрозуміла, скільки може коштувати його будинок, щойно він розповів, де живе. До того ж потім вона знайшла його на мапах Google і збільшувала зображення, щоб розгледіти якомога більше деталей, аж доки картинка не стала розмитою.