Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 241

Роджером звали того малого пса, який навідався до Алми, коли та вперше ночувала у своїй фаре. Роджер, схоже, нікому не належав, але, напевно, сподобав собі Емброза, який і назвав його цим поважним, шляхетним іменем. Усе це Алмі розповіла сестра Етіні, яка, крім того, дала їй одну дивну пораду:

— Роджер нізащо вас не вкусить, сестро Віттекер, хіба що ви спробуєте його нагодувати.

Перші кілька тижнів, відколи Алма оселилась у своїй хатині, Роджер щоночі приходив до її тісної кімнатки й щосили на неї гавкав. Довгий час він ніколи не траплявся їй на очі за дня. Поступово, явно неохоче, пес таки заспокоївся, а його напади люті покоротшали. Якось уранці Алма, прокинувшись, побачила, що Роджер спить на підлозі біля її ліжка, а це значило, що вночі він зайшов до будинку без гавкоту. А це вже неабищо. Почувши, що Алма поворухнулась, Роджер загарчав і втік, але наступної ночі знову повернувся і відтоді більше не гавкав. Одного разу вона все-таки спробувала його нагодувати, а він, як і попереджала сестра Етіні, ледь її не вкусив. А взагалі вони добре ладнали одне з одним. Ні, дружелюбним Роджер не став, але він більше не виявляв бажання перегризти їй горло, а це вже досягнення.

Роджер був потворний. Мало того, що рудий і плямистий, він мав криву щелепу й сильно накульгував, а чималий кавалок його хвоста, схоже, зник у чиїйсь хижій пащі. Крім того, він був туапуу — горбатий. Та все ж Алмі подобалося мати його поряд. Емброз полюбив його за щось, подумала вона, цікаво тільки за що. Вона годинами розглядала пса, міркуючи, що той знає про її чоловіка, свідком яких сцен був. Їй було приємно в його товаристві. Не можна було сказати, що Роджер її захищав чи був їй вірний, але якусь прив’язаність до цієї хатини пес таки відчував. Знаючи, що він прийде уночі, вона не боялася засинати сама.