Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 235
Елізабет Ґілберт
— Містер Пайк жив так, як місцеві, — сказав він, — себто в одній кімнаті. Але якщо ви хочете мати перегородку, можемо вам тут її поставити.
Алмі було важко уявити, як у цій тісній кімнатці поміститься перегородка. Як поділити те, що не ділиться?
— Може, пізніше вам захочеться перебратися до Папеете, сестро Віттекер. Більшість так робить. У столиці, мабуть, більше цивілізації. Але й пороків більше, і зла. Але там можна найняти китайця, щоб виправ вам одежу, і ще всяке таке. Там повно португальців і росіян — з тих, що зістрибують з китобійних суден і лишаються на острові назавжди. Я не кажу, що португальці й росіяни — невідь-яка цивілізація, але там, розумієте, все-таки більше різного люду ніж тут, у нас!
Алма кивнула, хоч у душі знала, що нікуди зі затоки Матаваї не поїде. Тут жив на засланні Емброз, тут житиме й вона.
— За хатиною, біля саду є місце, де можна зварити щось поїсти, — продовжував преподобний Веллс. — Але дуже на сад не надійтесь, хоч містер Пайк і старався самовіддано про нього дбати. Всі так стараються, але після набігів свиней і кіз для нас там і гарбуза не лишається! Якщо захочете свіжого молока, можемо роздобути вам козу. Тільки скажете сестрі Ману.
На порозі, мовби почувши своє ім’я, тут же з’явилася сестра Ману. Напевно, вона йшла за ними назирці. Але в кімнаті, де вже стояла Алма з преподобним Веллсом, зовсім не було для неї місця. Алма навіть сумнівалась, що сестра Ману зі своїм широким заквітчаним брилем протиснеться в двері. Та якось вони всі помістилися. Сестра Ману розгорнула клуночок і почала викладати на крихітний столик їжу, використовуючи замість тарілок бананове листя. Алма ледве стрималась, щоб не накинутись на харчі. Сестра Ману простягнула Алмі бамбукове стебло, закрите вгорі корком.
— Питна вода! — сказала сестра Ману.
— Дякую за вашу доброту, — відповіла Алма.
Деякий час вони стояли й дивились одне на одного: Алма втомлено, сестра Ману насторожено, а преподобний Веллс — доброзичливо.
Врешті-решт преподобний Веллс схилив голову й промовив:
— Дякуємо тобі, Господи Ісусе й Боже, Владико наш, за те, що твоя раба сестра Віттекер щасливо до нас дісталася. Просимо тебе бути милостивою до неї. Амінь.
Після цих слів проповідник і сестра Ману нарешті пішли, й Алма накинулась на їжу, хапаючи її обома руками, й так швидко ковтала, що навіть на секунду не затрималась, щоб подумати, що саме вона їсть.
Вона пробудилася серед ночі від присмаку теплого заліза в роті. Вловила в повітрі запах крові й хутра. В кімнаті була якась тварина. Ссавець. Алма визначила це раніше, ніж згадала, де вона. Серце швидко забилося в грудях, доки вона збиралася з думками. Вона не на кораблі. І не в Філадельфії. Вона на Таїті — ага, нарешті зорієнтувалась! На Таїті, в хатині, де жив Емброз і де він пізніше помер. Як тут називають хатину?
