Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 189

Вона більше не спала в своїй спальні. Вона взагалі майже не спала. Після суперечки з Емброзом Алма практично перебралася до возівні й не уявляла, як знову зможе ночувати на подружньому ліжку. Вона перестала їсти разом з усіма й вечеряла тим самим, що снідала: супом із хлібом, молоком із патокою. Була млява й зажурена й відчувала охоту когось убити. З тими, хто був до неї найдобріший — як-от з Ганнеке де Ґроот — вона поводилася роздратовано й нетерпляче, а її сестра Пруденс і бідолашна давня приятелька Ретта більше не викликали в неї ні любові, ні співчуття. Батька вона уникала. Алма ледве давала раду паперам. Вона сказала Генрі, що той завжди ставився до неї несправедливо — що завжди мав її за служницю.

— А я ніколи й не говорив про справедливість! — крикнув Генрі й прогнав її назад до возівні, щоб вона себе опанувала.

Їй здавалося, що весь світ з неї глузує, і тому їй було важко подивитися цьому світу в вічі.

Алма завжди мала міцне здоров’я і ніколи не знала скорботи, що ховається в постелі недужого, але в ту першу зиму після від’їзду Емброза їй було важко вставати вранці з ліжка. Вона втратила інтерес до своїх досліджень. Не розуміла, чим її взагалі зацікавив мох — чи будь-що інше. Всі її давні зацікавлення заросли бур’янами. Вона нікого не запрошувала до Білого Акру. Не мала жодного бажання. Розмови нестерпно втомлювали, мовчанка — ще більше. Думки огортали її отруйною хмарою. Якщо котрась служниця чи садівник насмілювалися перейти їй дорогу, вона не раз кричала: «Невже я не можу й хвилини побути сама?» й кидалася в протилежному керунку.

Намагаючись розгадати таємницю Емброза, вона обшукала його кабінет, де він залишив усе так, як було. У верхній шухляді його стола Алма знайшла списаний записник, їй не пасувало читати таку інтимну реліквію, і вона це знала, але сказала собі, що якби Емброз хотів зберегти свої найпотаємніші думки в секреті, то не тримав би нотатки в такому очевидному місці — відчиненій верхній шухляді письмового стола. Але записник не дав їй ніяких відповідей. Навпаки, ще дужче її збентежив й налякав. Сторінки не були списані зізнаннями чи бажаннями, не був то і звичайний щоденник повсякденних дій на кшталт тих нотаток, що вів її батько. Жоден із записів не був датований. Чимало речень узагалі не були схожі на речення — просто уривки думок, а на кінці — багато тире й крапок:

Яка твоя воля —?.. Вічне забування усіх чвар… прагнути тільки розумного й чистого, дотримуючись самого лиш божественного мірила самовладання… Знаходити у всьому зв’язок… Чи ангели відчувають таку болісну відразу до себе й до мерзенної плоті? Все, що є зіпсоване в моєму нутрі, хай стане безкінечним і відродиться в образі, що не скалічить мене!.. Докорінно — відродитися! — у добродійній твердості!.. Мудрість дається тільки вкраденим вогнем або вкраденим знанням!.. Наука не має сили, вона в поєднанні обох — лінія, де вогонь народжує воду… Христе, будь моїм взірцем, заклади в моїй душі приклад!.. ПЕКУЧИЙ голод, коли його втамовано, породжує ще сильніший голод!