Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 167

Алма ще не мала часу задуматися над самим поняттям шлюбу, як все вже було домовлено й вирішено. Навіть її батько відразу перейшов до теми спадку й подружньої постелі. Після цього все завертілося ще швидше. Другого дня Алма з Емброзом подалися на Шістнадцяту вулицю, щоб їм зробили дагеротип: їхній шлюбний портрет. Алма — як і Емброз — фотографувалася вперше в житті. На світлині вони вийшли такі неймовірно схожі одне на одного, що вона спочатку відмовлялася за неї платити. Алма глянула на фотографію тільки раз і більше не мала охоти її бачити. Вона виглядала набагато старшою за Емброза! Незнайомець, побачивши ту світлину, подумав би, що поряд з молодим чоловіком — його мати, дебела, похмура, з масивною щелепою. Що ж до Емброза, той скидався на виголоднілого бранця з божевільним поглядом, якого прив’язали до стільця. Одна рука вийшла нечітко. Розкуйовджене волосся виглядало так, наче Емброза щойно різко збудили зі страшного сну. Алмина зачіска виглядала неохайно й жалюгідно. Вся ця затія страшенно засмутила Алму. Натомість Емброз, побачивши світлину, розсміявся.

— Оце так блюзнірство! — вигукнув він. — Гірка ж випала мені доля — побачити себе в усій красі! Та я все одно надішлю фотографію своїм родичам у Бостоні. Сподіваюсь, вони впізнають рідного синочка.

Чи інші люди, які зібралися до шлюбу, теж потрапляють у таку круговерть? Алма не знала. Вона була нечастим свідком залицянь, заручин і шлюбних церемоній. Ніколи не вичитувала дамських журналів і не захоплювалася легким любовним чтивом, написаним для юних цнотливих дівчаток. (Вона, звісно ж, читала непристойні книжки про злягання, але нічого особливого вони їй не прояснили.) Одне слово, Алма була далеко не досвідченою кралею. Коли б Алмин досвід на любовному поприщі не був такий куций, вона б переконалася, що їхні заручини направду були квапливі й несподівані. За три місяці після знайомства вони з Емброзом не обмінялися ні любовним листом, ні віршем, жодного разу не обнялися. Їхні почуття були очевидні й незмінні, але пристрасті між ними не було. Інша жінка на місці Алми поставилась би до такого з пересторогою. Алмі, натомість, голова йшла обертом від запитань. Деякі з них були цілком приємні, але їх стільки клубочилося в її голові, що вона не могла думати ні про що інше. Чи Емброз тепер вважається її коханцем? Чи може вона так його називати? Чи належить вона йому? Чи можна тепер будь-коли взяти його за руку? Як він ставиться до неї? Як виглядає його тіло без одежі? Чи її тіло подарує йому задоволення? Чого він чекає від неї? На жодне з цих запитань вона не могла знайти відповіді.