Читать «Розбійник Пинтя у Заклятому місті» онлайн - страница 84

— Що… що ви тут шукаєте, п-пане? — нарешті пробелькотів після задовгої паузи тип у циліндрі.

— Ґанджі-бабу!

— Тоді вам сюди! — мовив заєць і прочинив лапкою двері.

Розділ 24. ҐАНДЖІ-БАБА

Пинті нічого не лишалося, як зайти до господи. Зблизька він розгледів червонясті очі вухатого. Його погляд здався розбійникові змученим і приреченим. Зелений заєць провів його через темний передпокій із крученими дерев’яними сходами нагору і мовчки відчинив скляні двері, що вели праворуч.

Пинтя набрав повітря в груди, впиваючись запахом рідкісного ладану, що витав довкола, і, склеївши на устах ввічливу посмішку, зайшов до напівосвітленої просторої вітальні. Перше, що він побачив, це великі зелені очі рудоволосої пані, які уважно його розглядали. Її обличчя, хоч його й можна було назвати бездоганно гарним, справляло якесь дивне, майже моторошне враження. На ній була невелика оксамитова кругла синя шапочка, яку полюбляють носити вчені магістри, а з-під шапочки спадали м’які лискучі кучері. Гінке, зграбне тіло приховувало довге індійське вбрання кольору вохри.

Господиня сиділа на квітчастій канапі, заклавши ногу за ногу у шовкових черевичках, і тримала у пещеній білій руці довгий мундштук із сигареткою. Перед нею стояв гарненький чайний столик з білого мармуру, на якому парувала чаша з духмяного райського дерева алое. Попри зовнішню делікатність у її постаті вчувалася горда і владна вдача.

— Дай Боже здоров’ячка, мамцю! — підняв Пинтя свого зачуханого капелюха.

— Дай Боже й тобі, синашу! — усміхнулася пані.

Якусь хвилю вони витримували пронизливі погляди один одного.

— Якби ти мені не поклонився, юначе, то став би на голову коротшим, — мовила рудоволоса і вклала до рота різьблений мундштук зі слонової кості.

— А якби ви мені не відповіли, добродійко, то теж ковтнули б солоної юшки. Бо я нікому не дам наплювати собі в кашу.

Господиня оцінила усміхом сміливість розбійника і жестом запросила його сісти на м’який фіолетовий пуфик. На її пальці зблиснув золотий перстень із чорним жуком.

Пинті незручно були сидіти на такому дамському сідалі, бо його коліна ледь не сягали грудей. Зате тепер він розгледівся довкруж. Округла кімната вирізнялася пастельними кольорами і м’якістю. Все було заставлене килимами й подушками у східному стилі. Ані гострих кутів, ані важких різьблених шаф. Вікна були зашторені світло-кавовими портьєрами. Два великих глобуси — земний і небесний — стояли по кутах.

Пані мовчки курила, осяяна відкритим вогнем чудового каміна з білого кахлю, оздобленого фігурками чорних лебедів.