Читать «Інтерв’ю з колоритним дідом» онлайн - страница 95

Яєчко. Женщина...

Вустя. Саме женщина і звела все докупи. Калькулювала я!

Інчук. А заочна агітація?

Нептуневич. Наочна.

Інчук. «Без продуктивності труда не смикнеш тюльку із пруда». Чий вєрш-плакат? Роберта Євтушенка? Мій!

Карпо Карпович. Суть хто вхопив? Денис Дідровський. Почав затуляти роздаточний жолоб з інтервалом у п’ять секунд, і заготовки пішли, мов лялечки. Не спрацював фотоелемент однієї із загниваючих держав, от Денис і перевірив промінь. А потім ми свій фотоелемент встановили — всього ділов. Козак наш Денис, їй-бо, інтелігентний хлопець!

Яєчко. Ага, інтелігент. Сам премію згріб...

Жук. Усенький пошук громади під хвіст коту пішов...

Базлай. Явний індивідуалістичний нахил.

Жук. Щоб не сказати — ухил...

Нептуневич. А загравання зі слабкою статтю?

Мері та Вуст я. Ой, як цікаво!

Базлай. Колеги, ви підмінюєте факти плітками.

Яєчко. Фактів навалом. От ви завжди даруєте нашим дівицям проліски на свято номер вісім, так?

Базлай. Так. Увага до жінок — риса лідера.

Нептуневич. А Дідровський дарує дамам квіти ре-гу-ляр-но. Отже,елемент радісної несподіванки знівельований!

Вустя. Нам він дарує троянди. Ах, я обожнюю троянди!

Мері. Денис — джентльмен.

Жук. Джентльмен... Фуліган!

Нептуневич. О! Візьмімо колегу Жука...

Жук. Куди?

Нептуневич. Умовно...

Жук. І умовно не хочу!

Нептуневич. Я образно кажу... Шановний Жук прийшов у практичну науку, так би мовити, від сохи. Але під суворим відсохизмом б’ється чуйне серце. Він завжди звільняє дамам місце у службовому автобусі напередодні жіночого свята...

Жук. А кому те ниньки тра, коли цей волоцюга Денис господарює в автобусі, як піп у власному приході, ганяє мужиків, а бабів на посадочні місця тулить...

Інчук. Дідровський надсміявся — я почув з перевірених уст — над женськой газетой, трудом моїх останніх умственних усілій. Вимагаю дезинфекції!

Нептуневич. Сатисфакції.

Базлай (до Нептуневича). До речі, Іване Абрамовичу, після Денисових шансонів дівчата неуважно сприймають вашу мелодекламацію, ну, пісню про вищого Олега.

Нептуневич. Підняти руку з гітарою на класику? Сноб!

Жук. Нащо так при жінках?

Нептуневич. Як?

Жук нашіптує Нептуневнчу.

Нептуневич. Ні, я сказав — сноб.

Яєчко. Правильно сказали — щодня свіжа сорочка, галстук, черевики блищать і... поголений!

Жук. Та чого ми тримаємося за цього Дениса, як воша за кожуха, га? За власним бажанням — і край!

Базлай. Отже, підсумуємо: індивідуалізм, егоїзм, кар’єризм.

Яєчко. Бабізм...

Базлай. Некоректно. Записуємо до протокола: «Яскраво виражений індивідуалізм Дідровського викликає обурення колективу...»

Карпо Карпович. Не трать, куме, сили. Денис сам від нас іде.

Всі. Ага! Гавкнувся! Куди?

Карпо Карпович. На експериментальний завод... Начальником цеху.

Всі. О-хо-хо... О-го-го...

Базлай. Трохи підправте, Іване Абрамовичу, прото... вітальний адрес: «Яскраво виражена індивідуальність Дідровського викликає захоплення колективу...»

Яєчко. Правильно! Денис ящик шампанського на відхідну виставить!

Жук. Безнепремінно! Останню сорочку віддасть — він такий!