Читать «Інтерв’ю з колоритним дідом» онлайн - страница 8

Тепер надходив вечір.

На мене холодно дивилися пластикове бюро, райдужні вітражі, настінне карбування, різнобарвні світильники.

Усю цю відчужену розкіш олюднював аркушик з написом від руки «МЄСТОВ НЕМА».

І все ж я зважився на рішучий крок. До віконця адміністратора.

— Одне місце на одну ніч для командировочного! (Мій тон нагадував давнє «дайте, не минайте...»)

— Громадянине, ви з Марса чи з Видригайлівки? У нас проістекають два спінозіуми, два колокуми й семінар! — адміністраторка кивнула на дошку оголошень.

Я підсвідомо посунув до плакатів. Пробіг очима:

СИМПОЗІУМ ПОБУТОВИХ ХІМІКІВ СЕРЕДА. ДОПОВІДЬ І ДЕБАТИ.

ЧЕТВЕР. ЕКСКУРСІЯ НА ПИВЗАВОД.

П’ЯТНИЦЯ. ПОЇЗДКА. ДО ВИНРАДГОСПУ.

СУБОТА. КУЛЬТПОХІД НА «ЦИГАНКУ АЗУ».

ЗАКЛЮЧНИЙ БАНКЕТ.

«Всеосяжна наука — хімія»,— подумав я, переходячи до іншого оголошення.

КОЛОКВІУМ ЛЕКТОРІВ-ЗАОЧНИКІВ

ЧЕТВЕР. РОБОТА СЕКЦІЙ.

П’ЯТНИЦЯ. ВИЇЗНИЙ ПРАКТИКУМ НА СПИРТЗАВОДІ,

СУБОТА. ЕКСКУРСІЯ НА КОНДФАБРИКУ.

НЕДІЛЯ. ДЕНЬ ВІЛЬНИЙ. ВВЕЧЕРІ БАНКЕТ.

— Ви не до нас часом? — почув я бадьорий голос. Біля мене спинився кремезний вусань. Він тримав саморобну табличку: «Семінар «Режим економії». Реєстрація учасників».

— На жаль, ні! — зітхнув я.

— Мабуть, із цих невдах? — недбало махнув він на дошку.

— Чому невдах?

— Організація шкутильгає — програми бідненькі. У нас, приміром, ще заплановано відвідання дегустаційного залу, виїзд на туристичну базу й похід до мисливського заповідника.

— Мабуть, у них гірше з режимом економії,— бовкнув я.

— М-да! — процідив вусань, вклавши в голос з півкіло металобрухту.-— А ви, до речі, по якій лінії приїхали?

— По лінії потокової лінії. На монтаж.

— М-да! Теж потрібна справа. Не буду вас затримувати...

Я човгав до вокзалу, а на думці вертілося:

«Один ум добре, а симпозіум краще».

КОНТЕКСТИ

Думки юрмилися в його голові, давлячи одна одну. Атеїст, а плює в душу.

Епітафія: «Потрапив під колесо історії».

Кам’яний ГОСТ.

Підрядився писати брошуру з питань моралі, щоб відшкодувати витрати на розлучення.

Дороговказ: «Обережно! Поворот долі!»

Скількох Колумбів згубили сорокаградусні широти!

НІЧОГО ПОГАНОГО НЕ СКАЖУ

— Вибачте, жодного негативного слова про моїх колег ви не почуєте. Тим паче, що йдеться про висування. Хай ви згори, хай складете думку, що я ліберал, але заявляю категорично: всі мої колеги — люди високого польоту. І варяги нам не потрібні. Чому я не сокіл? — так формулює питання фольклор. А я відповідаю: тому, що людська заздрість обтяла крила не одному соколу, який міг би ширяти у вищих сферах...

— Візьмемо Мукузанського. Орел. Енергійний, компетентний. І от поширили плітку, що він випиває. А хто не випиває? Я перший підніс келих шампанського за перевиконання, хоч на робочому місці такі акції заборонені. Підніс за нові успіхи, а Мукузанський вибив келих у мене з рук. Вибив у падінні, головою, як форвард. Сміху було! Мабуть, устиг в інших відділах товаришів поздоровити. Ну, поклав я Мукузанського у таксі і відвіз додому, щоб зайві балачки не плодилися. Отож голосую за нього, як кажуть, обома руками...

— Візьмемо Дорфманчука. Чудова людина. Роботу веде як по нотах. Акуратист. А тихий — мухи не зачепить. А на тихих, як відомо, їздять. Одному допоміг, другого пристроїв, третьому протекцію склав... Якби ми всі так своїх родичів любили! Отож голосую за нього, як кажуть, обома руками...