Читать «Крижана усмішка» онлайн - страница 13
Андрій Степанович Крижанівський
І вони чкурнули до Любчиної секції, а за ними — всі мої свідки.
Я вдарив кулаком по прилавку і розбив свій годинник. Миттю з’явилася старша продавщиця:
— Працівник на хвилинку відлучився, то й хуліганити можна? Вчора отакий нервовий дві сорочки поцупив.
Я загарчав і побіг… до годинникаря.
Тут мене привітав замок, у якому стирчав аркушик паперу:
“Викликали до міліції, коли повернусь — невідомо”.
Я подався у бар “Вареники”, аби випити чарку кави з чашкою коньяку і заспокоїтись, У барі був санітарний день. У стоматологічній клініці — перерва на обід. Навіть на фундаментальній загальнодоступній вбиральні висіла якась табличка. “Переоблік”, — майнула в мене думка, але я помилився: тут йшов звичайнісінький ремонт.
В редакції мені теж піднесли чергову неприємність.
— Де ви швендяєте? — засичала секретарка. — Ви ж призначили зустріч позаштатним авторам, люди на вас дві години чекали!
— Ат… не помруть, — втомлено відповів я. — Хай навідаються в четвер. Якщо дощик буде…
НЕПІДСУДНІ
Затримані розмахували сап’яновими посвідченнями і голосно обурювались:
— Це вам так не минеться!
— Може й зірочки з погонів знімуть!
Лейтенант Володимир Волинський зітхнув. За короткий час роботи в міліції з нього словесно зняли стільки зірок, що ними можна було б вистелити Чумацький Шлях.
— Доповідайте, Іване Івановичу, — звернувся Володимир до сержанта.
— У парку “Культури і фізкультури” оцей громадянин в кепці вигукнув: “Каландровський нас заріже!” А оцей лисий громадянин без кепки застеріг його: “Не горлай, навкруг люди!” І вони хутенько подалися в гущавину, до альтанки закоханих, де, як відомо, постійно збирається алкоголічний елемент. Я, звісна річ, — за ними. В альтанці вони розробляли якийсь темний план. Той, що в кепці, кричав: “Каландровського треба усунути!” “Каландровський накапає…” “Каландровський багато знає!” Лисий без кепки хрипів: “Твоя справа підставити ніжку, мені легше буде його добити…”
— Пахне несвіжим детективом, — зазначив Волинський, перебираючи посвідчення затриманих.
— Кримінал, — розвів руками сержант, який не знав слова “детектив”.
— Ви, ви… Це сваволя.. Ви жартуєте з вогнем!.. — хрипів лисий без кепки.
— Погони… зірочки злетять… — вів підголоском в кепці.
— Хто такий Каландровський? — різко запитав Волинський.
— Не ваша справа… Негайно відпустіть!
— Відпустіть, бо буде вам, буде!
— Хто він? — повторив лейтенант.
— Не має значення…
— Для вас не має, а для нас має. І для Каландровського теж. — Підніжка, добити, усунути — ваші слова?
— Це фігуральні вислови!
— Ви з нас гангстерів не робіть, ой буде вам, буде…
— Це гіпербола!
— Образне слово? — надав своєму голосу наївності лейтенант.
— Звичайно! — зрадів лисий без кепки, — Художнє перебільшення!
— Та воно ж, трясця його ма… — і собі заяснів в кепці.
— Хто такий Каландровський? — нудно запитав Волинський.
— Ах… ма… кгм… Та дався вам цей критикан! — спохмурнів лисий без кепки.