Читать «Крижана усмішка» онлайн - страница 11
Андрій Степанович Крижанівський
— Ми вас не затримуємо! — бундючне виголосив дідок — не-лауреат і показав мені на вихід.
У цей момент двері відчинилися — увійшов ставний чоловік з акуратно підстриженою борідкою.
— Ну-с, ваш візит затягнувся, — сказав він мені. — Всього найкращого, товаришу кореспондент! І бородань повернувся до вишуканого товариства.
— Підслідні, встати!
— Слухаємось, громадянине слідчий! — хором відповіли вони.
КОНТЕКСТИ
НЕ СОТВОРИ СОБІ КУМИ…
НАСТАВИЛА РОГИ В ДОСТАТКУ.
— І ТИ, БРУТТО…
КАМ’ЯНИЙ ГОСТ.
БРАКОБІС.
САМОБУТНІЙ ПЛАГІАТОР.
ВИСОКОПОСТАВЛЕНИЙ НИЗЬКОПОКЛОННИК.
НЕОАЛКОГОЛІЗМ.
ЦЕНТНЕР-ФОРВАРД.
ЧОТИРИТАКТНА ОПЕРА.
ОКУЛІСТ-ЗАОЧНИК.
ГРАФОМАНОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА.
ШИРОКОФОРМАЛЬНИЙ ФІЛЬМ.
ПАРОДИСТ-РЕЦИДИВІСТ.
ПЕРШОВІДКРИВАЧ ПЛЯШОК.
ФОТОГІГІЄНІЧНИЙ.
— ЮПІТЕР, ТИ СЕРДИШСЯ? ЗНАЧИТЬ, Я НЕПРАВИЙ.,
ПРОКРУСТОВЕ ЛОЖЕ: КРІСЛО-ДИВАН?
— ПОКІРНУ ГОЛОВУ МЕЧ НЕ БЕРЕ… ПОВІСИТИ!
“ЕВРИКА!” — РАДІСНО ВИГУКНУВ АРХІМЕД, ЗАЙШОВШИ ДО ГОСПОДАРЧОГО МАГАЗИНУ.
— ТРЕТЬОГО НЕ ДАНО! — БІДКАЛИСЯ ДВОЄ БІЛЯ ГАСТРОНОМА.
ПОЖИНАВ ЛАВРОВИЙ ЛИСТ.
ЧЕРЕЗ ТЕРНИ — ДО ДІРОК.
ПЕРЕЙШОВ РУБІКОН, ЩОБ ДОБУТИ КОМБІКОРМ.
— СКАЖИ МЕНІ, ХТО ТВІЙ ВОРОГ, І ТОДІ Я ЗМОЖУ ВЧАСНО ПЕРЕЙТИ НА ІНШИЙ БІК ВУЛИЦІ.
ЙОМУ ВСМІХНУЛАСЯ ГІРКА ДОЛЯ.
АСПІРАНТ: “Я МИСЛЮ, ЗНАЧИТЬ, Я ІСНУЮ НА СТО ДВАДЦЯТЬ КАРБОВАНЦІВ”.
НА ПАРНАС ПРАГНУТЬ НАВІТЬ ТІ, ХТО ДОСЯГ ОЛІМПУ.
ФІЛОСОФСЬКА ЛІНГВІСТИКА АБО НЕ ОСТАННІ З МОГІКАН
Двоє бородатих діток реактивної епохи чалапали бульваром.
Сунули в ногу з віком: у міні-чоботях плюс — дідівські кожушки, кастровані до пан-європейського рівня; техаські джинси одеського пошиву; максі-окуляри “Очі, як ночі…”.
Коротше — супер-клас. Квазі-мода. Еліта! Першої-ліпшої репродукції.
А еліта не плює на моду. Еліта плює на умовності. В даному разі акуратно обпльовувався “отих тополь приречений кортеж” і тлінний гудрон.
Міжплювальні паузи заповнював інтелект:
— Як сабантуй?
— Залізобетон!
— Набралися у дрободан?
— До потєрі сознатєльності.
— Предки не засікли?
— Відвалили на тачці в Одесу.
— Везуха!
— Не кажи!
— Як твоя чува?
— Цвіте і пахне.
— Нові кадришки були?
— Про що ти шепчеш! Такі лушпайки — закачаєшся)
— Я теж одну склеїв. Екстер’єр — блєск!
— Приговорив?
— Давить форс.
— А жити треба…
— А жити ні з ким…
— От і живеш з ким попало…
— Кльовий текст!
— Будь спок!
— Похиляли на похмеляж?
— Пас. Треба вкапувати.
— Був шухер?
— Ідейні накапали. Викликають на килим.
— Вставлять клістир?
— З товченим склом і мідним наконечником!
— Кошмар!
— Кіно і німці!
— Трухаєш?
— В гробу я їх бачив…
— У білих тапочках…
— Сорок п’ятого розміру…
— На вечір є варіант?
— Сінема в писклубі. Імпорт.
— Стріляють?
— Самі бомби і секс-бомби!
— Потрясно!
— Модерняга!
— А потім — на мою хату.
— Годиться! Маг скрипить?
— Лабає на всі сто. Записи — ляжеш! Джонс, Хемпердінк, Рафаель, блатна класика…
— Шик!
— Ну! Сармак є?
— П’ять монет — розкурочив діда.
— Забашляєш на банку бренді?
— Ну! А закусон?
— Харчшик! Сало, шинка, кров’янка, буженинка.
— О’кейчик! Сільські аборигени підкинули?
— Папахен предка, як завжди, розколовся на сувенір.