Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 24
Григор Угаров
Загорський пройшовся по каюті, потім зупинився й повів далі:
— Виникає ще одне запитання: як населення острова рятується від цього поля? Цілком імовірно, що острів оточений захисним кільцем, яке віддзеркалює випромінювання. Тільки таким чином можна врятуватися від променів!
— Поки що такої надпотужної електростанції на нашій планеті не існує, — заперечив Хамід.
— А чому ми не можемо припустити, що вона таки існує? Ми живемо в такий час, коли відкриття перевершують наукову фантастику.
— І все ж мені здається неймовірним існування поля з надпотужною енергією. Швидше можна припустити, що це випромінювання — якесь природне явище!
Загорський не поспішав з відповіддю. Збивши з сигарети попіл, він пильно подивився на асистента.
— Це мало ймовірно, Хаміде! Але ми повинні прийняти й таку гіпотезу. Чому б не припустити, що це невидиме кільце виникло внаслідок дії якихось ще не відомих нам сил природи?! Поки що ми тільки німі свідки якогось загадкового явища!
В ілюмінаторі блиснуло світло, і металеві частини приладів спалахнули тисячами іскор.
Легкими, обережними кроками Хамід вийшов з каюти й зачинив за собою двері. Лабала підступив до Загорського.
— Професор хворий?
Загорський заперечливо хитнув головою.
— Я не хворий, Лабало! Я втомився.
* * *
В лабораторії і апаратній кипіла робота. Робили безліч експериментів. Таємнича невідомість усім дратувала нерви. Тільки Загорський зовні не мінявся. Він залишався спокійний, зосереджений і уважний до людей, завжди цікавився здоров'ям Лабали, розмовляв з лаборантами, ходив навіть у камбуз знімати пробу їжі, відвідував лікаря Раска, розпитував про хворих і тільки з Фенімором Кріпсом уникав розмов.
Найчастіше Загорський простоював біля Жозефа Брауна.
Одного разу, добре хильнувши віскі, Жозеф Браун запитав:
— Як ви гадаєте, професоре, чи ми розкриємо таємницю Абалули?
— Сподіваюсь.
— А що ви скажете про Кріпса?
— Він став якийсь неспокійний і дивний, — відповів Загорський. — Скажіть, ви знали капітана Ліпмана?
— Ми були друзями, — зітхнув Браун.
— А Макса Шнайдера?
— Я його добре не знаю, але… не залишайте двері вашої каюти незамкненими…
Цей натяк збентежив і здивував ученого.
— Ви щось підозрюєте, капітане?
— Поживемо — побачимо, професоре!
Загорський більш нічого не сказав і пішов.
Він зрозумів: Жозеф Браун помітив, що на Лабалу наставляють тенета. Очевидно, Фенімор Кріпс уже знає про негра, але поки що не виказує цього. Розповісти йому про Лабалу міг тільки Макс Шнайдер-Акула, який скрізь суне свого носа. Загорський і Хамід старанно переховували негра, не заходили до каюти без умовного стуку, і все ж перебування на кораблі сторонньої людини не могло лишитися непоміченим. Та Загорського це не лякало. Він добре знав психологію таких людей, як Кріпс і Джон Равен. Навіть якщо Кріпсові вже відомо про Лабалу, він затаїться й чекатиме, поки експедиція завершить свою роботу, і тільки тоді, коли бізнес буде в нього в руках, спробує знищити сліди свого злочину…