Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 26

— Я теж гадаю, що то кит, — відповів Браун.

Кріпс підійшов до капітана. Той опустив бінокль і різко обернувся. Кріпсове обличчя спотворила лють.

Найперша умова, яку поставили капітанові перед подорожжю, — це зберігання в цілковитій таємниці всього, що відбуватиметься біля острова Абалули. «Капітан і екіпаж корабля одержать винагороду, якщо триматимуть язика за зубами», — сказав Браунові Джон Равен.

— То ніякий не кит! — прошипів Кріпс. — А твої люди, замість мовчати, розводять теревені…

— Це ж матроси, — спробував заспокоїти його Браун. — Вони звикли гаяти час розповідями про неймовірні речі… Тож чи варто дивуватися, коли вони кажуть, ніби той кит — це підводний човен?

Загорський мовчки стежив у бінокль за темною плямою й не прислухався до суперечок між Кріпсом і Брауном. Аж ось до нього підійшов низенький на зріст кульгавий алжірець, що працював у апаратній. Кріпс нервово сіпнувся.

— Що скажеш, Хедо? — спитав Загорський.

— Чути нерозбірливі сигнали!

— Сигнали? — скрикнув Кріпс.

— Нічого дивного, — сказав Загорський.

— Як?

— Іди, Хедо! — кинув алжірцеві професор, але Кріпс ухопив того за куртку й притяг до себе:

— Що то за сигнали?

Алжірець збентежено переводив погляд із Загорського на Кріпса: не розумів, чому Кріпс тримає його за комір і що хоче від нього.

— Він не може вам нічого сказати, сер, — промовив Загорський і, махнувши рукою, додав — Сигнали! Прилади приймають будь-які сигнали.

— Так, так, — процідив крізь зуби Кріпс.

Алжірець зашкутильгав до апаратної. Фенімор Кріпс знову наставив бінокля до очей. Таємничий супутник залишався на тій самій відстані од корабля — не наближався й не віддалявся.

— Треба перевірити, що це — підводний човен чи кашалот, — нарешті сказав Кріпс.

Загорський здивовано глянув на нього.

— Ми не можемо гаяти часу, сер!

— Я саме це й маю на гадці, — відказав Кріпс.

Запала мовчанка. Капітан спробував розрядити напружену атмосферу й запропонував сприйнятне для обох сторін рішення:

— Давайте перевіримо, професоре! Принаймні спекаємося підозри.

Намагаючись стримати свої нерви, Кріпс ввічливим тоном наполягав:

— Браун має рацію, сер!

— Цей супутник нас зовсім не цікавить! — відповів Загорський. — Спостереження за ним не заважатиме виконанню нашого головного завдання, але й нітрохи не полегшить його. Нам треба дивитися он туди, — він показав на схід, — а все інше нас не обходить!

Обличчя в Кріпса налилося кров'ю. На щоках виступили червоні плями.

— Тут не виключені будь-які несподіванки! — сказав він, ні до кого не звертаючись.

Загорський підвів на Кріпса очі.

— Я не бачу ніякої небезпеки!

— Дарма, сер! — повільно мовив Кріпс. — Ідеться про інтереси фірми! Ви не торгівець, і тому не розумієте, в якому скрутному становищі опинився Джон Равен.

Нараз, збагнувши, що починає виказувати таємниці, про які не повинні знати ні Загорський, ні Жозеф Браун, Фенімор Кріпс прикусив язика й замовк. За мить, опанувавши себе, він спокійно додав:

— Ми у відкритому морі! Нас можуть торпедувати й пограбувати!

Загорський, ховаючи посмішку, краєм ока глянув на Брауна. Мовляв, Кріпсова голова забита дурницями — він весь час підозрює, що його хтось переслідує й хоче пограбувати. З такою людиною, звісно, сперечатися важко, а ще важче в чомусь переконати її. Тим-то Загорський махнув рукою: