Читать «Таємниця катакомб» онлайн - страница 20

«Ми зачаровуємося кометами споконвіків», — подумала Сюзі, відпиваючи ковток кави. Вона глянула на свої нотатки. У старовину комети наганяли страх на людей. Сюзі усміхнулася. Вони були такі забобонні… Кожного разу, бачачи комету, вірили, що на Землі станеться якесь жахіття.

Сюзі передивилася свої останні обчислення орбіти й курсу комети. Насупила чоло. Серце забилося швидше.

— Цього не може бути, — стиха пробурмотіла сама до себе, стривожена.

Монастир Весково аль Монте

Італія

— Господи, прости мені, бо я согрішив.

Лючіо вклякнув. Високо вгорі, над вівтарем, висіло стародавнє розп'яття. Дерев'яний Ісус Христос сумно дивився на нього. Лючіо склав долоні до молитви й притулився чолом до вівтарної балюстради. Крізь вітражі на вікнах досередини сіялися скісні сонячні промені, забарвлені в усі кольори райдуги. Мініатюрні веселки. З іншого кутка монастиря линув хоровий спів. У каплиці пахло ладаном — солодко й гостро водночас.

А довгі монастирські коридори жили своїм життям: одні ченці в просторих чорних хламидах простували до своїх щоденних клопотів. Інші молилися. Кожна хвилина доби, не витрачена на сон, заповнювалася діяльністю на славу Бога. Дехто збирався гуртом для читання Біблії, дехто працював у монастирському садку. Неробство вважалося гріхом.

Чимало століть чернечий орден, до якого належав Лючіо, шукав священний амулет. Перші згадки про нього з'явилися в одному давньому єврейському пророцтві, а згодом — у римській легенді.

Дві тисячі років тому — десь відразу після розп'яття Христа — амулет розділили на дві частини. Тож ченці шукали, по суті, дві прикраси. Два трикутники. Один амулет у IX столітті украли в ченців вікінги. Другий зник у Римі 1800 років тому.

За давнім пророцтвом, зірка має спалахнути на небі й принести звістку, що Господь сотворив Землю, аби потім її знищити. Якщо амулет дістанеться отрокові з Ультіма Туле — холодної півночі, — світ врятується від загибелі. Для ченців усе було ясно мов день: амулет попереджав про кінець світу! Погибель світу, на думку ченців, це коли Господь покине людей. Для них не було нічого важливішого за Судний день. Бо тоді мало б статися друге пришестя Ісуса Христа, наша грішна земля загинула б, а натомість відродилось би Царство Боже.

У пророцтві також мовилося щось про стража амулета. Ченці не розуміли до пуття, хто був тим стражем. Одне вони знали напевне: їхній чернечий орден покликаний Богом знайти амулет.

А коли священна місія буде виконана, настане Судний день.

Прикраса, украдена вікінгами, немов крізь землю запропастилася. Упродовж століть ченці раз по раз вирушали на пошуки коштовності в холодну країну на півночі — Норвегію. Однак завжди поверталися з порожніми руками.

І ось, нарешті, вони натрапили на слід. Щоправда, не того амулета, який поцупили вікінги, а зниклого в самому Римі.