Читать «Таємниця катакомб» онлайн - страница 71

І тут раптом Роберт побачив їх. Дві прикраси. Анґеліна тримала кулони-трикутники в обох долонях. Вони полискували неземним сяйвом у місячному світлі, котре пробивалося у шпаринку між гардинами.

Амулети?

Хіба не пригадуєш, Роберте? Я допомогла тобі дихати. І відімкнути замок паска безпеки. А потім — ще до появи поліції — винесла тебе з води, і ти віддав мені коштовності.

Справді?

Обидві…

Чому їх дві, Анґеліно?

Дві тисячі років тому Ісус Христос подарував одну з прикрас своїй матері, Марії. Священну Зірку. Коли Ісуса розіп'яли, Марія розламала Зірку надвоє. Одну половинку залишила собі:

А другу віддала Марії Магдалині, Ісусовій послідовниці й близькій Синові жінці.

Так, любий Роберте, Священна Зірка стала двома прикрасами. Два з’єднані трикутники мають ось такий вигляд:

Роберт аж рота розтулив від зачудування. Через дві тисячі років коштовні трикутники, нарешті, знову з’єдналися і стали одним цілим — зіркою.

Священною Зіркою.

Стародавнє пророцтво здійснилося. Отрокові з Ультіма Туле пощастило. Він знайшов обидві половинки й склав докупи Зірку. Він передав амулет стражниці коштовності. Місія стража виконана. Саме так передбачили пророцтво й легенда. Чому так? Навіть пророки не знають відповідей на всі загадки Всесвіту. Якщо пророцтво справді має силу, то загибель Землі — Судний день — настане ще дуже нескоро.

Ти знову зникнеш тепер? — Роберт закліпав очима, проганяючи сльозу.

Анґеліна кивнула.

Може, ми ще побачимося? Колись? У вічності?

Дівоча постать почала поволі танути. Стала невиразною. Нереальною.

Роберт простягнув до неї руку.

Анґеліна поцілувала пучки своїх пальців і торкнулася ними Робертових губ.

Проживи гарне життя, Роберте! — мовила вона…

… і зникла.

~~~

Комета-вбивця виднілася крихітною цяткою на велетенському екрані в обсерваторії Мауна-Кеа.

Хаотично миготіли смуги й геометричні фігури. Астрономи, затамувавши від хвилювання подих, з’юрмилися навколо Сюзі Лі.

— Як таке можливо? — мовила Сюзі, ні до кого не звертаючись.

Ніхто не відповів. Ніхто не знав відповіді на її запитання.

— Ніякого сумніву! — вела вона далі. — Комета змінила курс!

— Неймовірно! — вигукнув один з її колег. — Комети не можуть отак собі просто міняти курс.

— Ні, не можуть! — пробурмотіла Сюзі.

— Наскільки точні нові обчислення?

— На сто відсотків!

Сюзі набрала на клавіатурі кілька команд. На екрані з’явилася зелена лінія, показуючи новий курс комети.

— Щось вплинуло на її орбіту…

— Що?!

Сюзі безпомічно розвела руками.

— Найменшого уявлення не маю. На шляху комети не було жодних планет чи зірок, які могли б змінити її курс. Жодних! Незбагненно! Однак обчислення не залишають ніяких сумнівів: комета відвернула вбік. Вона не зіткнеться із Землею, — астроном відвела очі від екрана й усміхнулася. — Судний день відміняється! Земля врятована!

Примітки

1

Гьовдінґ — вождь, полководець.

2

Дякую тобі, Боже! (лат.)

3

Керівник поліції у сільській місцевості.