Читать «Адвокат із Личаківської» онлайн - страница 111

– Може, ви разом пили? – Жінка зупинилася, глянула на них підозріло. – Мо’, зараз ви його десь тут ховаєте? Та де – ви його колєгі! Такі ж самі лайдаки, трясця вам у печінку!

– Йди, куди йшла! – гаркнув Ярцев.

Нарвався.

– Ти, дупо з вухами, мене женеш із моєї вулиці? Я ходитиму тут, де захочу! А ти хто такий? Хто ви обоє такі? Я вас знати не знаю! То Місько вас сюди привів, всрані ви мухи!

– ГАННО!

З найближчого двору випхався худий чоловік у потертому піджаці, порошних штанях, брудних черевиках та жмаканому капелюсі. Тримався він при цьому не менш войовниче.

– Ага! Значить, ти тут! Я тебе, курварю, нюхом почую! Горівкою тхне, наче від дідька! Би’cь ти ся всрав від теї горівки, скурвий сину!

Кричачи, жінка відтак лишалася на місці – точно напроти Клима з Ярцевим. Це давало благенький шанс урятуватися, аби лиш Кошовий знайшов зараз у собі сили кричати. Вгадавши намір, Ярцев пустив у його бік люті бісики. Рука повільно потягла револьвер назад.

– Чого ти волаєш на всю Богданівку, Ганно! Тобі не встидно перед людьми?!

Худий чоловік упевнено, зовсім без страху потрапити під гарячу руку, наближався до скандальної жінки.

– А тобі, потворо, не встидно! Бачте, мені має бути! Трійко дітей наробив, сам як субота – з ресторацій не вилазить!

– Діти вдома не голодні!

– Молися й дякуй Богові, хоч діти не голодні! Бо давно б тебе вже закопала! Ти ж не просто п’яниця! Ти ж ще й курвар, яких мало! Мені добрі люди все, все розказали!

Тепер уже й чоловік порівнявся з ними, жестом закликав у свідки.

– Ви чули? Їй люди добрі про щось розказали! А мені про тебе скільки! Вуха вже болять слухати, яка ти на всю Богданівку перша курва!

Гармидер уже привертав увагу. Двоє панів, котрі могли пройти повз, уже зупинилися, із цікавістю стежили за розгортанням подій.

Потім неквапом почали наближатися – перші глядачі безкоштовної вистави.

Один навіть із того місця, де стояв і тремтів Клим, дуже нагадував великого щура.

Кошовий посунувся трохи ліворуч.

Рука вбивці загрозливо потягнула револьвер. Дуло знову оголилося.

– А-а-а-а-а!

Кліпнувши очима, Кошовий з усієї сили штовхнув Ярцева витягнутими руками.

Поточившись, той усе ж утримався на ногах. Досвідчений боєць, був готовий до всього.

Револьвер уже цілив Климові у голову.

Закричала жінка, теж, мабуть, від переляку.

Але в ту ж мить на Ярцева мчали одразу з трьох боків – той, кого називали Міськом, кинувся вперед, набичивши голову, водночас двоє перехожих теж затискали, діючи вправно й злагоджено.

Стрельнути Ігнатій устиг – у повітря.

Не збирався даватися в руки так легко. Наступним пострілом зупинив Міська, той схопився за плече й упав. Прудко перестрибнувши через нього, Ігнат під супровід жіночого вереску вже мчав до найближчого повороту, знову стрельнувши, цього разу – в переслідувачів.

Ще два постріли.

Кошовий ні зараз, ні потім не взявся б сказати, яка куля Кароля Лінди наздогнала, перша чи друга. Коли поліцейський та решта агентів, котрі миттю набігли, оточили Ярцева, зовсім забувши про Клима, він лежав лицем униз і не давав ознак життя. Лінда глянув на Кошового, хотів щось сказати, передумав, махнув рукою, яка стискала «бульдог».