Читать «Адвокат із Личаківської» онлайн - страница 113

Якщо це не так, завершувалася одна з полум’яних публікацій, чому тоді винуватців нерозкритих убивств не призначають, розподіливши провину шляхом жеребкування між усіма, кого останнім часом поховали не за римо-католицьким, а за православним обрядом. Так, переконаний автор, було б чесніше.

За інших обставин Кошовий не зважав би ані на цю, ані на інші подібні дурниці. Проте ось уже не перший день його гризла зсередини думка, котра саме зараз, коли Шацький підніс тост на його честь, остаточно оформилася в переконання. Тож настрою хвалитися героїзмом, котрий таким насправді не назвеш, Клим зовсім не відчував.

Шацький або не помічав цього, або – не показував виду.

Щойно сіли за стіл, покликав до себе дітей, велівши трійці вишикуватися перед гостем у рядок по росту, й проголосив розлогу промову.

Суть зводилася до наступного.

До них у гості прийшла видатна людина, розумніша за всю кримінальну поліцію, разом узяту. До Лапідуса такий достойний чоловік не прийде ніколи. І діти мусять пишатися цим знайомством, розказуючи всім довкола, які поважні люди бувають у домі Йозефа Шацького. Пан Кошовий має стати прикладом для кожного з них, навіть для Даніеля, котрому лише рік і зараз він спить. Та коли виросте, теж розумітиме – вчитися й працювати над собою дуже важливо. Кожна добре навчена дитина – надія не лише батьків, щоб вони були здорові, а й усього єврейського народу. Набуті знання, читання книжок у результаті дуже важливо, бо звичайна людина стає мудрішою за недалекого поліціянта, уся чеснота якого – наділення владою, що він використовує для садіння невинних людей за ґрати та інших різних утисків.

Євреї, розійшовся далі Йозеф, у всі часи, за всю історію свого народу, як би тяжко не доводилося, трималися за будь-якої влади саме здатністю протиставити їй власну освіченість, власну мудрість та таланти. Отже, влада потребувала євреїв, бо ті завжди вміли дати собі раду.

– Зрозуміло, Йозефе, чому жодна влада не потребує тебе, – охолодила чоловіка Естер, тоді повернулася до Клима. – Не слухайте його, пане Кошовий. Якщо дозволити моєму Шацькому ковтнути ще трохи наливки, він розповість вам про кожен день із тих сорока років, що Мойсей водив жидів пустелею.

– Можна я піду до Дені? – озвалася Рива. – Мені здається, він прокинувся.

– Ти вклала брата годину тому! – гримнув Шацький на старшу доньку. – Є досить багато часу послухати, що тобі говорять дорослі й мудрі люди!

– Тату, а книжки пишуть дорослі мудрі люди? – поцікавився Шмуль.

– Вей, де ти бачив книжку, написану дитиною!

– У такому разі я піду набиратися мудрості від книжок.