Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 45

Потім йому здалося, що гул поступово почав стихати: табун, певно, розбігся і розділився. Курява трохи розвіялась. Тобіас спробував зорієнтуватися. Він ще й досі мчав галопом посеред стада з тридцяти чи сорока бізонів. Він хотів вибратися з цього сум'яття. Рябий втомився. Два молодих бики, шалено несучись поряд з ним, напирали на нього і штовхали своїми маленькими гострими рогами. Тобіас вирішив визволити свого мустанга і самого себе від напасників і хотів, зарядити рушницю, та раптом побачив, що сумка для куль розв'язана і все звідти висипалось. Він вихопив пістолет, але цього разу погано поцілив і тим самим ще більше роздратував молодих бізонів. Кінь зовсім знесилився і впав, 3 блискавичною швидкістю Тобіас зірвався на ноги і помчав поміж бізонами, рятуючи своє життя. Поки м'язисті ноги розвідника швидко несли його вперед, він намагався зберегти спокій і обміркувати становище. Його оточувало стадо дужих і прудких тварин. Далеко попереду індієць помітив величезного бугая, отого, виваляного в землі, вожака, що випередив усе стадо і тепер біг уже трохи повільніше. Стадо ось-ось мало наздогнати його.

Нарешті Тобіас вирвався на волю. Він перевів дух після шаленого бігу і оглянувся. Табун і мисливці, що його безупинно переслідували, розсіялись далеко на всі боки. Окремі бізони і невелике стадо бігли без певного напряму. Тобіас чув їхнє тупотіння. Перед очима то з'являлися бізони і мисливці з натягненими луками, то знову зникали за пагорками. Повз нього пронісся підстрелений бик; якийсь дакота схопив його за хвоста і хотів затримати. Тобіас мимоволі розсміявся, дивлячись на шалені цапині стрибки мисливця. В цю мить він збагнув, що й для нього полювання ще не закінчене. Стадо, наздогнавши вожака, зупинилось і обернулося. Злісно дивилось воно на індійця. Бізон — полохлива тварина, що тікає від вовків та мисливців, але, коли його розлютити, він стає небезпечним і може сам нападати. Тобіас хотів заховатися у високій траві на пологому схилі. Адже він позбувся свого коня і тепер, загубивши рушницю і пістолет, був зовсім беззахисний. Із страхом він побачив, що вожак помітив його і в несамовитій люті, очевидно, збирається кинутись на нього. Високо задерши хвоста, тварина стрибнула просто на Тобіаса. Він миттю підхопився і, напруживши усі сили, метнув томагавк і влучив бикові в лоб, але той струснув зброю, мов настирливу муху. Розвідникові не лишалось нічого іншого, як шукати порятунку у втечі, хоч він наперед знав, що це справа безнадійна. Бізони бігають ще швидше, ніж мустанги. Не оглядаючись, Тобіас помчав схилом. Позад себе він чув стрибки бика, що ось-ось мав наздогнати його. Груди Тобіасові розпирало, він уже ледве переводив подих, серце шалено калатало, а в боку щось боляче штрикало, наче ножем. Він кидався то в один, то в другий бік, а потім круто повернув і знову помчав униз.