Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 45

Господарі стали умовляти його, щоб залишився ночувати. Вожена наполегливо пропонувала свою квартиру, сама ж хотіла переспати в Марійки. Гість дякував, але рішуче відмовлявся, запевняючи, що зможе переночувати десь в готелі.

— В такий пізній час ти не дістанешся до готелю — затримають патрулі. Крім того, в готелях тепер навряд чи знайдеться вільне місце, — захвилювалася Вожена.

Її підтримала Марійка.

— В Братіславі я не пропаду. Коли ж затримає патруль, то ще ліпше — матиму де пересидіти до ранку, — пожартував гість.

Втрутився Кмет.

— Я можу допомогти дістати перепустку комендатури і гарантійний дозвіл на тимчасове проживання в готелі, — йдучи до столика, де стояв телефон, сказав він і набрав номер: — Алло, фрау Єва? Вибачте. Турбую в пізній час, але… Так, так, я хочу поговорити з Гельмутом.

Поки телефон мовчав, гауптман перепитав у Волена прізвище, звідкіля та на який строк прибув до Братіслави.

— Здоров, друже! — весело загукав Кмет у трубку. — Вибач, але саме зараз потрібен твій дозвіл на перепустку одному знайомому, представникові Червоного Хреста… Так, на комендантський час. Та треба влаштувати у готель. Прибув з Банської Бистриці на десять діб у справах Червоного Хреста… Авжеж, Волен. Ні, не ім’я, таке словацьке прізвище… Знаю, відповідаю… Ось він стоїть, біля мене… Дякую. Не гнівайся, ти ж сам захотів господарювати в цьому місті… Тільки зараз же дай розпорядження, бо цього вимагають обставини. Дякую. Бувай.

Поклавши трубку, Кмет обвів присутніх задоволеним поглядом.

— Я зробив усе, що обіцяв. Вам лишається зайти в комендатуру. Вона розташована в кінці цієї вулиці, праворуч. Там одержите, що потрібно. Коли ще знадобиться моя допомога, можете зв’язатися зі мною через Юлія.

— Вельми вдячний, пане гауптман. Постараюсь вас не турбувати.

Волен радів, що на час перебування в Братіславі застрахований від усяких прикрих несподіванок. Він по» прощався і пішов.

Десь за годину пролунав дзвінок.

— Я вже в готелі «Континенталь», — почула Божена. — Чекай мене вранці. Передай подяку гауптманові за допомогу.

Завдяки прихильному ставленню німецької комендатури, Волен майже тиждень пробув у Братіславі, Щодня спілкувався з Воженою, Юлієм та своїм начальником з Червоного Хреста. Він переконався: ці люди — патріоти, хочуть допомогти вітчизні швидше визволитись від гітлерівських окупантів і місцевих фашистів.

Безперечно, на їхні настрої впливало успішне просування на захід радянських військ. Мабуть, тому Воленові досить легко вдалося заручитись згодою обох Агушів — Юлія і Божени — та майора медицини Шимана допомагати словацькому антифашистському підпіллю й радянським розвідникам.

…Невдовзі «Добровільний» повідомив Морського: «Волен завдання виконав. Наші люди поширюють вплив у словацькій армії та Червоному Хресті».

ТРОФЕЙ — МІЛЬЙОНИ КРОН

Цілу добу мела хурделиця. Білі замети виросли на вулицях села Зазріва, де розмістився зі своїм штабом підполковник Морський.

Вранці командир вийшов на ганок. З нічних операцій повертались бійці. Партизани привели в розташування двох літніх чоловіків. Вони розповіли, що виконували завдання партизанського командира підполковника Єгорова і заблукали в лісі.