Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 42

— Відірвало заднє колесо! — крикнув водій.

Забравши зброю та одяг, Морський, Бобров і Купчак кинулися в ліс.

Незабаром шлях їм перетнув рів, в якому причаїлась група озброєних людей у цивільному. Морського й супутників обеззброїли, повели в гори. То були партизани.

— Браточки, облиште. Ми ж свої, — попросив Морський.

— Розповідай байки комусь іншому, а не нам, — кинув літній чоловік ламаною російською мовою. — Всі шпигуни в лісі видають себе за «своїх».

— Тоді ведіть до командира.

— Поведемо, — пообіцяв партизан.

— Товаришу майор, захопили двох офіцерів і рядового, — рапортував командирові старший групи. — Гардисти видають себе за «своїх». Розмовляють по російські.

— Давайте їх сюди. Затриманих завели до землянки.

— Михайле! Це ти? Яким вітром тебе занесло? — обіймаючи Морського, запитав майор Величко, Що колись у Словацьких горах приймав групу радянських десантників-розвідників, очолювану Морським.

Ця несподівана і дуже потрібна зустріч надовго запам’яталася партизанським командирам.

НЕЗРИМИЙ ФРОНТ

Зв’язкові антифашистського підпілля не раз приносили до штабу загону підполковника Морського повідомлення, під якими стояв підпис «Добровільний».

Довідуючись про наміри карателів, «Добровільний» негайно сповіщав Морському:

«Терміново передайте в район Мартінських гір командирові загону Жингарову та іншим формуванням, що в Прибовку (на південь від Святого Мартіна) прибуває 600 карателів із спеціальним озброєнням для боротьби проти партизанів».

«…Зверніть увагу на Гедерську, Блатницьку, Нецпальську і Ракшинську долини — чи немає там наших, їх треба негайно попередити».

«…Аеродром «Три дуби» замінований гітлерівцями. Можна використати аеродром «Велику Луку». Доведіть до відома командування фронту».

Згодом Морський зустрівся з цим загадковим «Добровільним». То був псевдонім керівника групи розвідників словацьких антифашистів, що раніше боролася самостійно в районі міст: Зволен — Банська Бистриця— Жиліна. Командири домовились: надалі діяти Спільно.

Наступного вечора після зустрічі з Морським, як тільки в горах запала темрява, «Добровільний» поспішив До своїх людей, щоб поділитися новинами й дати нові завдання.

— Тепер діятимемо разом з представником радянської розвідки, — з радістю сказав він своєму помічникові Волену й розповів про минулу зустріч.

Тоді ж Морський дізнався від «Добровільного», що Волен може відкрити собі доступ до так званого військового міністерства Словаччини, користуючись при цьому послугами давнього знайомого, який служить там офіцером другого відділу генерального штабу армії Тісо. Морський сподівався, що той офіцер стане ключем, з допомогою якого радянська розвідка відкриє нові військові таємниці.

Згодом «Добровільний» повідомив Морського: «Мій помічник Волен уже виїхав до Братіслави для налагодження зв’язків з впливовими людьми в офіцерських колах».

…Волен добре знав Братіславу. Кілька років він там жив, будучи студентом, і пізніше, коли служив у армії. Звідси й погнали його разом з іншими словаками в Банську Бистрицю для боротьби проти повстанців. Але добре розуміючи, що керівництво армії зраджує словацький народ, Волен перейшов зі своїм підрозділом на бік повстанців. Тепер він їхав у Братіславу як уповноважений банськобистрицької організації Червоного Хреста, що й засвідчували відповідні документи.