Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 45

Томек прокинувся й з подивом помітив, що вже настав день. Промені сонця весело заглядали в каюту через ілюмінатор. Хитавиця зменшилася, на підставі чого можна було зробити висновок, що буря вщухла ще вночі. Томек розстебнув пояс безпеки й сів на ліжку.

«Буря минула, — із задоволенням відзначив він, — піду, мабуть, трохи постріляю. Швидше перестане боліти голова…»

Незважаючи на те, що Томек почував себе ще не зовсім добре, він ретельно вмився й одягнувся. У кишеню штанів поклав дві пригорщі патронів і зі штуцером під пахвою вийшов у коридор. На кораблі панувала тиша, яку порушував лише глухий стукіт машин, що долинав із котельні. Томек зрозумів, що ще дуже рано.

«Тим краще, — зрадів він. — Ніхто не буде мені заважати, а сніданок… мені все одно ще не хочеться їсти».

Він спустився до трюму. Проходячи поблизу приміщень для тварин, Томек почув чи, можливо, йому здалося, що десь поруч грюкнули двері.

Він зупинився в очікуванні. Проте, крім рівномірного стукоту машин, нічого не було чути.

«Мабуть, мені здалося», — подумав Томек і попрямував до свого тиру. Опинившись у поперечному коридорі, він раптом помітив, що двері до приміщення з тигром відчинені. Раз по раз під час сильного коливання корабля стулка дверей грюкала об одвірок.

— Ось у чому річ, — пробурмотів Томек.

Він з обуренням подумав про недбалість корабельної вахти. Як можна залишати відчиненими двері у вольєр тигра?!

«Треба зачинити двері або повідомити про це батька й Смугу», — вирішив Томек.

Хлопець нерішуче зупинився. Він боявся заглянути до бенгальського тигра, хоча й знав, що звір перебуває в клітці. Одначе, якщо він піде скаржитись батькові на недогляд матросів, перш ніж сам виправить їхню помилку, то його легко можуть звинуватити в боягузтві.

«І так погано, і так недобре, — задумався Томек. — Зрештою, туди можна й не заглядати. Варто зачекати моменту, коли двері самі зачиняться, тоді можна буде взяти їх на засув. А потім розповім про все татові».

Томек зітхнув із полегкістю. Це був правильній вихід із становища. Він підійшов до дверей і, вибравши момент, ухопився за скобу й засунув засув.

«Ось і все», — зраділо подумав Томек. Він вирішив: «Оскільки наслідки недогляду усунено, потреба негайно будити й непокоїти батька відпала. Розповім йому про це згодом, коли вийду з тиру».

Томек вирішив погратися в полювання на тигрів. План гри він склав моментально: «Він, Томек, став славним звіроловом Яном Смугою. Мешканці бенгальського села благають його застрелити тигра, який уже давно не дає їм спокою. Звичайно, йдучи на полювання, він нікому не дозволяє супроводжувати його, тому що таке полювання дуже небезпечне. Загорожа, куди навідується хижак, — у тирі, а тигра буде зображати бляшанка, підвішена, як звичайно, до стелі; кружечки, намальовані на ній крейдою, — це очі кровожерливої бестії».

Томек швидко зарядив штуцер і підбіг до дверей. Одним стрибком він опинився в тирі, зачинив за собою двері й притулився до них спиною. Глянув, намагаючись знайти ціль і вистрілити в неї, як раптом… на чолі в нього виступив холодний піт. Широко розплющеними очима він дивився на жахливе видовище, від якого холонула кров у жилах і крик завмирав на вустах. У протилежному кутку приміщення стояв блідий, як стіна, Смуга, а за два чи три кроки від нього причаївся готовий до стрибка найсправжнісінький бенгальський тигр, грізно вишкіривши гострі білі ікла.