Читать «Велике плавання» онлайн - страница 51

— Ага, це ти про португальців! — зітхнув я полегшено. — А звідкіля їм дізнатись, що записано у нашому журналі?.. А втім, у нас у командах є і баски, і галісійці, а в них багато родичів у Португалії. Обережність, звичайно, не завадить…

Орніччо уважно подивився на мене, а потім, мов маленького, погладив по голові.

— Ти добрий і розумний хлопець, — сказав він ласкаво, — сам додумаєшся до всього! І тобі зовсім нема потреби звертатися до мене з розпитами.

Я, щоправда, збирався розпитати ще й синьйора Маріо про відхилення компасної стрілки, відзначене у щоденнику пана, але мене так втішила думка Орніччо про мене, що я вирішив розмови далі не вести.

Розділ VII

АДМІРАЛ І МАТРОСИ

Оскільки король і королева пообіцяли щорічну пенсію — десять тисяч мараведі тому, хто перший помітить жадану землю, а адмірал від себе обіцяв щасливцеві ще й куртку, шиту сріблом, матроси тепер неохоче змінювалися з вахти.

Щодня ми бачили нові ознаки близької землі, і кожен сподівався на те, що саме йому випаде щастя отримати обіцяну нагороду.

26 вересня, як зайшло сонце, синьйор Пінсон з «Пінти» окликнув адмірала і оповістив його, що побачив землю.

Усі команди на трьох кораблях за наказом своїх командирів стали на коліна і заспівали «Gloria in excelsis».

Земля виднілась на південному заході, і ми всі бачили, як вона з'явилася.

Адмірал звелів змінити курс кораблів, щоб до неї наблизитись.

Вона лежала на обрії зеленою смугою, а над нею палахкотіли золоті дахи палаців та храмів. Це, певно, і була казкова Індія або, можливо, країна Манджі, що її описав Мендевілль.

Багатьом матросам і солдатам з «Санта-Марії» захотілось з цієї нагоди скупатися в янтарних водах океану.

Але вже наступного ранку ми переконалися, що були введені в оману осяяними сонцем хмарами. Обманувшись у своїх сподіваннях, команда почала ремствувати. Матроси, коли адмірал проходив повз них, простягали до нього руки, вкриті мозолями і роз'ятрені морською водою. Вони галасували і вимагали свою частку вина, яке вже біля двох тижнів не видавали команді на «Санта-Марії».

Пан наш щоденно обходив матросів. Із властивим йому красномовством він описував їм багатства країни, яка лежить, можливо, за кілька ліг від нас.

— Ви будете зодягнені в індійський шовк, золото і перли, — сказав він. — І, хто знає, якщо ви відзначитесь, королева, можливо, вам подарує дворянство.

Вивчаючи сім наук в університеті в Павії, адмірал, як розповідав синьйор Маріо, надто відзначався з красномовства та з логіки, і мова його була пересипана влучними порівняннями і блиском дотепів. Але те, що доцільне в розмові з професором чи вельможею, мало придається для простих матросів.

І моряки нашої команди часто погано розуміли адміралові думки. Ще менше мені подобалось, коли Яньєс Кріт брався розтлумачувати матросам адміралову мову.